У Львові триває скандал навколо нового приміщення консульства Польщі. Будівельники вимагають грошей, які буцімто завинили їм польські дипломати, а поляки запевняють, що нічого не винні. У протистояння довелося втручатися навіть представникам Державної служби охорони, які взяли під свій «патронат» майже добудоване приміщення консулату на вулиці Івана Франка, 87. Адже дипломатична установа — це не лише кам’яна «коробка», а й складний механізм, нашпигований електронним устаткуванням, включно із системами «антипрослушки».

Бразилія — це інший край Землі, щось незвідане і, здавалося б, безмежно від нас далеке. Але насправді ця екзотична країна є значно ближчою, ніж здається. Адже десь там, за 11 тисяч кілометрів від України, мешкає майже півмільйона наших співвітчизників. Українська діаспора відіграє у житті Бразилії дуже велику роль. Недарма у відеоролику, який презентує логотип чемпіонату світу з футболу, що відбудеться у Бразилії 2014 року, штат Парана представляє вродлива дівчина в українському костюмі: саме в цьому південному регіоні українців найбільше. Вони вже міцно влилися у багатоетнічну бразильську спільноту, але щиро тужать за Україною і плекають свою національну ідентичність.

Наступного року минає 120 років від початку української еміграції до Бразилії. Про те, як живеться українцям так далеко від історичної батьківщини, «УМ» розпитала одного з лідерів української громади Бразилії Вітторіо Сиротюка (за паспортом він Соротюк, але пояснює, що це помилка). До Дніпропетровська пан Вітторіо приїхав на запрошення часопису «Бористен» — домовитися про обмін викладачами в рамках договору про співробітництво між Дніпропетровським національним університетом та університетом столиці Бразилії й обговорити заходи з нагоди 120–річчя еміграції та 20–ї річниці Незалежності України, яку всі українці світу також відзначатимуть наступного року.

За підсумками візиту Хілларі Клінтон у Київ можна виокремити кілька месиджів. Перший — позитивний: дуже добре, що Україна відмовилася від високозбагаченого урану. Мабуть, саме цим вчинком пояснюється певна лояльність Вашингтона до нової влади. Другий месидж — нейтральний: про те, що нинішній зовнішньополітичний курс України, в тому числі й бажання Януковича залишатися в позаблоковому статусі, є справою нашої держави. І третій, якщо бути відвертим, негативний: Україна мусить дотримуватися принципів демократії — бо з цим уже виникли певні проблеми.

Сьогодні Тензіну Г’ятсо, більше відомому як Далай–лама 14–й, тобто вкотре реінкарнований Авалокітешвара (втілення безкінечного співпереживання всіх Будд), виповнюється 75. Завдяки інтернету, побувати на святкуваннях зможе кожен охочий: через веб–камеру дійство транслюватиметься у «прямому ефірі». «Буде багато традиційних тибетських пісень і танців, а чимало промов проголошуватимуть тибетською мовою», — попереджає офіційний сайт Далай–лами (www.dalailama.com). До речі, мікроблоги Його Святості є також на сервісах «Твіттер» та «Фейсбук», через які Далай–лама регулярно спілкується з паствою та всіма зацікавленими.

У газовій війні між Росією та Білоруссю — новий поворот: тепер умови диктує вже Мінськ. 23 червня Білорусь сплатила 187 мільйонів доларів, які заборгувала «Газпрому» за «блакитне паливо», і газопостачання було відновлено в повному обсязі. Але вчора вже білоруська сторона вимагала від російської погасити борг за транзит.

Із часу свого прибуття в Україну посол Сполучених Штатів Америки Джон Теффт не надто часто відверто спілкувався з журналістами. А запитань до голови американської дипмісії, особливо після зміни влади в Україні, накопичилося чимало. Тому напередодні приїзду до Києва держсекретаря США Хілларі Клінтон Інститут світової політики організував для представників преси й українських експертів зустріч з американським амбасадором, який люб’язно погодився задовольнити їхню цікавість.

Сам пан Теффт із твердженням про віддаленість від преси не згоден — у відповідь на такий закид він нагадав, що вже не тільки дав кілька інтерв’ю українським ЗМІ, а й нерідко виїздив у регіони, де спілкувався в тому числі і з журналістами. Мало того, навіть провів «майже відпустку» в Криму — спершу збирався поїхати в інше місце, але виверження ісландського вулкану змусило змінити плани. Щоправда, повноцінним відпочинком цю поїздку назвати складно, адже в Україні у дипломата завжди знайдуться справи. Проте у «всеукраїнській здравниці» панові Джону, схоже, сподобалося, позаяк він запевнив: залюбки приїде у Крим іще (що особливо актуально у світлі закликів Президента Януковича до наших чиновників відпочивати на «рідному» узбережжі, а не по закордонних курортах).

Сучасне польське суспільство є, мабуть, зразком того, як треба ставитися до власної історії: попри активне її переосмислення, модні зараз «деконструкцію» і «деміфологізацію», в очах поляків їхня минувшина не втрачає пафосу, а герої нації залишаються героями. Шукають і точки примирення у спільній історії з сусідами. Так, відновник Польської держави у ХХ столітті, міжвоєнний польський лідер Юзеф Пілсудський в очах сучасних істориків набирає нового значення — як «архітектор порозуміння» з Україною завдяки укладеному в квітні 1920 року Варшавському договору, підписаному з української сторони головою директорії УНР Симоном Петлюрою. Саме від цієї події відштовхнулися польські й українські історики, які днями у стінах Києво–Могилянської академії провели конференцію «Станція — Незалежність», присвячену пошукам прикладів примирення у здебільшого ворожих польсько–українських стосунках між двома світовими війнами. За збігом обставин, «Станція Незалежність» — назва святкувань Дня незалежності Польщі,11 листопада 1918 року — дня, коли Регентська рада у Варшаві передала командування польськими військами Юзефові Пілсудському, який із цього часу став повноважним керівником Польської держави.

Головним завданням дводенного саміту, який учора завершився у Вашингтоні, було гарантування більшої безпеки ядерних матеріалів, що потенційно можуть бути використані терористами для створення атомної зброї. Для участі в цій масштабній зустрічі до столиці США з’їхалися глави держав та урядів 47 країн світу.

Україна відмовиться від високозбагаченого урану, якого достатньо для створення ядерної зброї. Ідеться про обсяг урану масою близько 90 кг. Саме це — головний «ньюз» широко анонсованої напередодні зустрічі Президента Віктора Януковича з американським колегою Бараком Обамою. Зустріч відбулася в понеділок ввечері за київським часом у рамках саміту з ядерної безпеки.

Відмова від збагаченого урану була давньою вимогою американської сторони, яка дуже жорстко порушує аналогічне питання у стосунках із багатьма країнами, а найжорсткіше — з Іраном, підозрюючи ворожу Ісламську Республіку в намірах створити небезпечну зброю стримування. За повідомленням прес–служби Президента України, нині відповідну ініціативу заявив сам Янукович.