Дирекція заповідника рік із лишком апелює до силових структур Запоріжжя з приводу незаконної забудови острова крутеликами-багатіями — нуль реакції. Більше того: ті ж таки забудовники-бізнесмени погрожують відібрати право дирекції «Хортиці» розпоряджатися землями: нам достатньо, мовляв, звернутися з позовом до суду — і рішення сесії міськради про передачу всіх земель острова на баланс заповідника скасують. Упевненість нахаб може викликати іронічну посмішку хіба що в непоінформованих щодо непередбачуваності вітчизняної Феміди.

Ореста Скочного знає чи не пів-Тернополя, причому лише з хорошого боку. Все своє життя він пропрацював у одній галузі, понад тридцять років очолюючи тернопільський міський відділ зв'язку, при цьому завжди активно займався громадською діяльністю (кілька років тому навіть став лауреатом Всеукраїнської програми «Лідери регіонів»). Вперше Скочний був обраний депутатом Тернопільської міської ради ще зовсім молодим, відтак кожні наступні вибори знову і знову приносили йому депутатський мандат. Після здобуття Україною незалежності на виборах до місцевих рад відбулися суттєві зміни, однак «фарт» пана Ореста залишився.

Кожен, хто буває у Сутківцях Ярмолинецького району, мимоволі зупиняє свій захоплений погляд на білосніжній Покровській церкві — замку, що вважається найдовершенішим зразком оборонного храму в українській архітектурі. Звели її у XV столітті, про що свідчить і напис слов'янською в'яззю на дзвоні: «Року Божія 1476».

В однокімнатній квартирі багатоповерхівки на лівобережжі Дніпродзержинська того дня зібралася весела і дружна компанія — з нагоди іменин однієї з дівчат, якій виповнилося 19. Цю оселю запропонував зняти хтось із друзів, щоб подалі сховатися від батьків, бо всі учасники свята мешкали звідси далеченько. Сусіди десь до півночі чули за стіною голосні розмови, а на ранок стало тихо. Тільки вертаючись зі школи близько шістнадцятої години, сусідська дiвчина Вероніка звернула увагу на те, що вхідні двері до квартири покриті крапельками вологи. Запідозривши аварію, зателефонувала на роботу мамі, а та додзвонилася до господарів оселі, які мешкають за іншою адресою. Невдовзі приїхав їхній син. До оселі він зайшов разом з Веронікою...

Минулої п'ятниці «Україна молода» повідомляла про намір новобогданівців перекрили рух залізничних потягів кримського напрямку. Таким способом доведені до відчаю люди хотіли добитися від влади виконання обіцянок щодо ліквідації серпневої НП. Адже після третьої за останні три роки «серії» вибухів тисяча з лишком будинків так і не відремонтовано.

Партія «Наша Україна» звернулася до правоохоронців, аби ті гарантували безпеку голові Херсонської облдержадміністрації Борису Сіленкову. Занепокоєння «нашоукраїнців» викликав випадок, що стався з «губернатором» 26 листопада. Як розповів сам Сіленков, увечері в неділю він разом з дружиною та маленьким сином ледь не потрапив у аварію на власному авто. Причому ДТП навмисне намагалися спричинити два КамАЗи та «БМВ».

Приводом для візиту вінницького міського голови Володимира Гройсмана до будинку, де розташована Ленінська районна рада, стало рішення обласної ради про повернення приміщень, які займають районні в місті ради, у власність міської територіальної громади. Проїжджаючи повз нього, Володимир Гройсман вирішив оглянути будівлю. Переступаючи поріг, він і гадки не мав про несподівані сюрпризи, які на нього чекали.

Минулого тижня у Чигирині під Богдановою горою заклали перший камінь у відбудову будинку гетьмана Хмельницького. Як повідомив «Україні молодій» Микола Суховий, начальник служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації, історична справедливість бере гору, відбудова резиденції Богдана Хмельницького йде повним ходом. Резиденція ще за часів гетьмана містилася під горою, і відновлюють її у тому ж історичному місці. Окрім будинку Богдана Хмельницького, в Чигирині та в селі Суботів побудують вартівню, полкову канцелярію, полкову скарбницю, курінь, будинок батьків гетьмана, шпіхлер (склад для продовольства), лямус (склад для амуніції, зброї), поварню, стайню, казарму, дзвіницю, захисний павільйон над залишками церкви Петра і Павла.

Наша газета вже розповідала про «службовий роман», який у керівників окремих вугільних шахт розпочався з Мінвуглепромом, як тільки його вже вдруге очолив Сергій Тулуб. Зрештою, мабуть, немає нічого дивного, що «порядок наводити» двічі міністр найактивніше почав із тих підприємств, керівники яких свого часу мали зухвалість симпатизувати «помаранчевим». Одним із таких був і генеральний директор шахтоуправління «Південнодонбаське №1» Михайло Бугара, недавній указ про звільнення якого і викликає в гірників протест.

Того літнього ранку в родині Січкарів й подумати не могли, наскільки важким для них усіх буде цей день. Погожа липнева днина не віщувала лиха. Якраз стояла пора збору ягід чорниці та заготівлі сіна. Тож і Ольга Січкар із села Озерськ Дубровицького району разом із сином поїхала в ліс — кілометрів за п'ять від дому: до сіна. А дочка Тетяна побігла по чорниці, адже нині це чи не єдиний заробіток у поліських селах. Удома залишилися 82-річна мама господині оселі, Єлизавета, та ще двоє малих онуків.