На подвір'ї жителя міста Балаклея правоохоронці знайшли справжню артилерійську гармату часів Великої Вітчизняної війни. Причому в цілком задовільному стані. Незважаючи на тривале перебування у воді, у неї добре збереглися дуло, заводний механізм і навіть гума на колесах. Виробниче тавро теж виявилося на місці і свідчить про те, що арсенальну «красуню» виготовили 65 років тому на Ярославльському заводі.

У Черкасах відбулася знакова подія: після 10 років бездіяльності комунального підприємства «Черкаський аеропорт» тут урочисто зустріли перший літак — «Бічкрафт — 350», виробництва американської компанії «Боїнг». Цей літак, яких в Україні всього два, оснащений спеціальною лабораторією для діагностики злітно-посадочних смуг, систем навігації, радарних установ. А до Черкас він прибув, аби зробити висновок про стан злітно-посадочної смуги, яка раніше вважалася однією з кращих в Україні, і видати висновок, чи зберіг Черкаський аеропорт здатність зустрічати у себе важкі літаки й нині.

У Дніпродзержинська є дві яскраві та неповторні візитні картки. Перша — чавунний Прометей, якого ще у 20-ті роки минулого століття кам'янчани (місто до 1938 року називалося Кам'янське) обрали символом мужності. Друга — бюст Леоніда Брежнєва, державного діяча радянської епохи, який тут народився та пройшов свої перші робітничі університети. До речі, 8 травня виповнилося 31 рік із дня відкриття цієї скульптури. Дата хоч і не кругла, але все одно варта того, щоб бути поміченою.

Звучить бароково або ж кучеряво як усе, що може бути написане на асоціативному відчутті, пов'язане зі Львовом. А Тарас Возняк — якраз випадок символічний. У своїй раціональності. Та ірраціональному висліді. Це якраз той випадок, коли людина стала творцем власної долі як певного мисленнєвого продукту. «Совок» усіх нас форматував під сірий, невиразний побут такими ж сірими й невиразними істотами без майбутнього. Тому й колаборація чи, радше, співіснування з режимом було такою панщиною, яка, слава Богу, в свої останні роки не вимагала вже людських душ — режим влаштовував простий мовчазний труд. Правда, без зайвої ревізії совєтської ідентичності. Саме тоді і виникали постаті на зразок Возняка. Ті, хто мовчки випроектовував нову українську (несовєтську) ідентичність. І через тексти. І через комунікацію, тобто середовище. В цьому було багато інтуїтивізму. Ми так мало знали немарксистської філософії, а серед заборонених книг була навіть Біблія як основний ключ для розуміння всієї сучасної культури, що тільки через середовище й колективну інтуїцію ми десь навпомацки вишуковували шлях.

Окрім традиційних для 9 травня урочистих заходів — з проходженням центральними вулицями міста військових та ветеранів — у Рівному до свята Перемоги приурочили ще й відкриття пам'ятного знаку Волинським чехам. Присутніми на відкритті побажало бути чимало чехів, для яких українська земля свого часу була рідною, тож до Рівного завітала солiдна делегація з Чеської Республіки в кількості майже 250 осіб на чолі з головою чеського Сенату Пршемислом Соботкою. З цієї нагоди до Рівного з Києва поспішив його український колега Олександр Мороз.

Більшість українців добре знає, аби недорого вдягтися-взутися, слід їхати в Хмельницький. Базарна тема майже постійно присутня і в лексиконі хмельничан. Адже на добре відомих, навіть за межами України, місцевих речових ринках, зайнятий практично кожен десятий житель міста. Проте останнім часом «базарні» розмови, що нерідко переростають у гострі суперечки, набули нового забарвлення. Каталізатором збудження громадської думки стала потужна реклама про близьке відкриття торговельно-сервісного центру «Поділля», який не матиме аналогів на всьому пострадянському просторі.

Цей винахід, що спроможний економити близько 25 відсотків газу, придумали львівський газовик Михайло Полуситко та його п'ятеро колег. За словами винахідника, нового типу газовий пальник уже пройшов усі необхідні випробування та відповідає державним стандартам. Утім досі на державному рівні ніхто не взявся впроваджувати цю енергозберігаючу технологію.

У День Перемоги додаткову сльозу ностальгії з очей ветеранів «спровокує» запорізький підприємець Дмитро Позняк. На кшталт того, як це було 9 травня 2006 року, коли центральним проспектом Запоріжжя гордо «продефілювали» легендарні «катюші» (багаторазові пускові установки «завалялися» і в кількох інших регіонах України, однак тільки в руках пана Дмитра вони ожили — наполовину, бо ж їздять та не стріляють!).

У Чигирині на Богдановій горі віднедавна височить бастіон Дорошенка, через бійниці якого видко практично все місто. «Цей бастіон — одна зі складових частин фортечного комплексу на Богдановій горі, котрий був основним опорним пунктом під час чигиринської облоги у 1677—1678 роках. Його збудували за староіталійською фортефікаційною системою, тож він був неприступний за своєю міццю та силою: 15 тисяч козацького війська успішно протистояли у бастіоні 220 тисячам турецького війська.

Уже дев'ять років поспіль у квітні до Харкова з'їжджаються письменники та видавці, аби «наживу» показати себе численній братії книголюбів. Ось і нині в останні дні квітня три поверхи Оперного театру і прилеглі алеї саду імені Т. Шевченка ледве вмістили розкішні стелажі з друкованими новинками. Власну продукцію презентували видавництва майже всіх регіонів України, а також сусідніх Росії та Польщі. Поруч із примірниками, які ще пахнуть свіжою фарбою, справжні раритети від бібліотеки імені Короленка: рукописне Євангеліє та перше друковане видання міфів про аргонавтів. Обом історичним пам'яткам немає ціни, тому їх застрахували на мільйон гривень.