Позавчора дружина Президента України побувала на майданчику у Феофанії, де почали будувати найсучасніший медичний заклад країни для допомоги дітям із найважчими патологіями — «Дитячу лікарню майбутнього». Зараз на ділянці, огородженій зеленим парканом, пораються будівельники, які знімають бульдозером ґрунт, рівняють місцевість, облаштовують тимчасові мережі, вбивають у землю кілки, бурять ґрунт, з’ясовують, наскільки сильно просідає земля... Раніше тут поралися співробітники МНС, які досить плідно знаходили і знешкоджували вибухонебезпечні «подарунки» з часів війни. Один такий поіржавілий снаряд продемонстрували журналістам. Нагадавши, що 68 років тому в цих землях проходила лінія оборони Києва, а через три роки будуть рятувати життя дітям.

Навіть у суперсучасній операційній, устаткованій за останнім словом техніки, із цілою бригадою помічників та «найпросунутішими» медикаментами під рукою складно проводити операції на відкритому серці. Особливо якщо йдеться про вроджені вади найголовнішого людського м’яза, виправлення яких вимагає філігранної точності.

Швейцарський інститут Пауля Шерера (ІПШ) недарма називають світовим піонером протонної терапії раку. За останні три роки тамтешні науковці розробили одну з найбільш просунутих у світі технологій лікування онкологічних захворювань. Не кожному вдається туди потрапити, але кореспонденту «УМ» пощастило побувати в науково–дослідному інституті, поспілкуватися з медичними «світилами», побачити унікальне обладнання та порозпитувати гостинних господарів про їхні найбільш відомі проекти. Сьогодні ми зупинимося лише на одному з них: протонній терапії злоякісних пухлин. Перші досліди в цій галузі розпочалися ще на початку 80–х років ХХ століття. Трохи раніше аналогічні експерименти започаткували американці, але їм поки не вдалося досягти таких чудових результатів лікування, хоч у США й проводять більше операцій із використанням протонів, ніж у відділенні протонної терапії ІПШ.

Нові перинатальні технології, які Україна впроваджує з 2003 року, передбачають не лише народження малят в індивідуальних залах та вільний вибір позиції при пологах, про що ми писали раніше. Сучасні стандарти передбачають відмову від невиправданого застосування медикаментів і від стимулювання пологів без нагальної потреби. Але, як визнають експерти, у наших пологових будинках дуже часто використовують зайві медикаменти — як препарати, без яких можна спокійно обійтися, так і відверто шкідливі для мами й дитинки засоби. Чому так трапляється і що з цим робити?

Три роки тому наше законодавство вперше почало вимагати від власників кафе, ресторанів та інших закладів громадського харчування виділення не менше 50% території для некурців. Люди, які на дух не переносять тютюновий сморід, тоді зітхнули з полегшенням. Як виявилося, завчасно, бо норма закону фактично не діяла. Правами прихильників здорового способу життя нехтували і власники дорогих ресторанів, і господарі невеличких «наливайок». Але завдяки нещодавнім змінам до закону в усіх кафе, барах та ресторанах України нарешті можна буде дихати повітрям, вільним від тютюнового диму. Заклади, які й надалі ігноруватимуть ці норми, сплачуватимуть штрафи (до 10 тисяч гривень) і, зрештою, або вшанують закон, або зачиняться. У будь–якому разі, українцям дали простий і дієвий механізм впливу на кафе, які вперто псують повітря.

П’ять років тому в нас було прийнято закон, який дає право взяти орган загиблої чи померлої людини для пересадки тільки з дозволу її родичів. А це означає, що сама людина не може вирішувати за себе — хоче вона стати посмертним донором чи ні. І навіть за згоди помираючого лікарі не можуть скористатися його ниркою, печінкою чи рогівкою, щоб допомогти іншим — якщо родичі скажуть «ні». Тому медики кажуть, що таку ситуацію слід змінити. Треба внести поправку до чинного закону й прописати в ньому механізм оформлення особистої згоди потенційного донора на пересадку своїх органів іншій людині. Тоді трансплантологи зможуть рятувати більше життів.

Щороку в Україні реєструють понад 15 тисяч нових випадків захворювання на рак молочної залози. На жаль, із кожних десяти пацієнток, які вперше звертаються до лікаря, у двох—трьох рак діагностують на пізніх і дуже пізніх стадіях, коли в пухлинному процесі вже задіяно чимало органів та систем. Онкологи, які все–таки не є богами, мають не так багато методів лікування таких «запущених» пацієнтів. Операції, хіміотерапія, опромінення навіть із застосуванням найсучаснішого обладнання й медикаментів допомагають не завжди. Тому кожній десятій жінці, хворій на рак молочної залози, доля відпускає менше року життя від моменту встановлення діагнозу. Спеціалісти кажуть — високої смертності можна запобігти, причому досить простими методами. Але для цього Україні потрібні три тисячі мамографів і «революція» у свідомості населення.

Учені Центру дослідження зору в університеті Л’Аквілла в Італії виявили, що популярна приправа шафран здатна зупиняти розвиток хвороб очей, а також може запобігати втраті зору у літньому віці.

Із 16–річним азербайджанцем Аразом «УМ» познайомилася в стінах Київського міського центру серця. Юнак із операційною «латкою» на грудях життєрадісно усміхався, розповідаючи про свій порятунок, який ще три тижні тому здавався просто нереальним. У рідній країні Араза лікарі не мали ні обладнання, ні знань та вмінь, щоб «поремонтувати» серце пацієнта. Після тримісячного згасання в лікарні хлопчика відправили додому помирати. І тільки допомога українських кардіохірургів (яка, наче в добре зліпленому фільмі, прийшла в останній момент) дала азербайджанському хлопчикові другий шанс на життя.

Багато хто з моїх знайомих скаржиться, що влітку їм доводиться мити голову мало не двічі на день — настільки швидко жирніє волосся. Найприкріше, шампуні для щоденного використання не рятують від ефекту липких «бурульок», а звичні бальзами й кондиціонери тільки погіршують стан справ. «Таке враження, що чим більше уваги я приділяю своєму волоссю, тим далі паскуднішим воно робиться, — якось зізналася подруга Юля. — Вранці помила голову, аж блищить, а під вечір усе знову злипається. Увечері в душ, а вранці — знову жирна шевелюра. Узимку такого не було... Ну і як боротися з цим лихом?» А й справді, як? Відповідь на це питання «УМ» шукала у столичній студії краси.