На в’їзді до села Садки Макарівського району посеред рову лежить іржава діжка. Біля неї — чимала «лиса» галявина, на якій не росте трава. У цьому місці відчувається різкий запах хімікатів. Координатор напряму «Хімічна безпека» Всеукраїнської екологічної громадської організації «Мама–86» Ольга Цигульова просить ставати лише на ті місця, де є трава. Фахівець пояснює: тут прикопані діжки з непридатними пестицидами, які загрожують навколишньому середовищу та людському здоров’ю. Утім це не єдина проблема селян. Журналістка «УМ», яка побувала тут напередодні Всесвітнього дня довкілля, брала участь у проведенні експрес–аналізів колодязної води на вміст нітратів і пересвідчилася — подекуди доза перевищує норму щонайменше в 11 разів! А від такого «коктейлю» хворіють дорослі й помирають немовлята...

У День захисту дітей на майдані Незалежності можна було побачити чудову виставку 400 картин, намальованих дітьми, які регулярно відвідують лікарів–ендокринологів, — малятами з цукровим діабетом чи іншими ендокринними порушеннями. Асоціація дитячих ендокринологів України за підтримки компанії Санофі–авентіс оголосила 12 переможців конкурсу, які отримали в подарунок по ноутбуку. Журналістка «УМ» побувала на церемонії нагородження, поспілкувалася з мамою наймолодшої призерки та дізналася про вимірювання рівня цукру о третій ночі та проблеми з «домашніми» тест–системами. А від головного спеціаліста в галузі почула про те, що діти з діабетом — це маленькі дорослі, які відповідальніше від усіх нас ставляться до власного здоров’я та життя.

Українські лікарі подають приголомшливу статистику: понад 75% заміжніх жінок в Україні страждають від різних гінекологічних захворювань, із них 13% мають рак матки і піхви. Фахівці констатують: кількість людей, які страждають від онкогінекологічних патологій, постійно збільшується. Щодня 6 жінок помирають від раку шийки матки, а щороку на 100 тисяч жінок виявляється 10—12 нових випадків цього захворювання. Донедавна до групи ризику входили переважно жінки середнього віку, сьогодні ж до лікарів усе частіше звертається молодь. Чому так відбувається і що з цим робити?

Історія нашої цивілізації засвідчує, що розв’язання дрібної проблеми нерідко породжує набагато більші та «зубастіші» негаразди. Для прикладу, за радянських часів батьки виводили вошей у дітей таким способом: щедро намащували волосся дустом ДДТ та зав’язували косинкою чи поліетиленовим пакетом, щоб «настоялося» і «всі паразити повиздихали». Воно пече, сльози рікою, в носі свербить, але діти терпіли. Що поробиш — засіб надійно вбивав комах. А потім з’ясувалося, що дуст небезпечний для здоров’я: канцерогенна речовина накопичується в організмі й нічим звідти не виводиться. Набравши певну дозу, дуст спричиняє рак...

Кінець весни — золотий час для власників тренажерних залів та масажних салонів, що спеціалізуються на боротьбі з целюлітом. Тимчасові «спортсмени» масово «окуповують» фітнес–клуби й танцювальні та шейпінг–студії, сподіваючись швидко підготувати свої тіла до пляжного сезону. Але найбільші «війни» із зайвими кілограмами точаться зараз на кухнях: наші співвітчизники намагаються стати стрункішими за допомогою різноманітних дієт. Нерідко забуваючи, що харчування — це не жарти, і далеко не всі дієти можна вважати безпечними для здоров’я.

Ще декілька років тому хронічний гепатит С (ХГС) вважався довічним невиліковним захворюванням, яке можна було тільки фахово супроводжувати — аналогічно до ВІЛ–СНІДу. Інфекція невпинно «під’їдала» печінку, поступово руйнуючи здорові клітини, заміщуючи їх фіброзною тканиною, і людина помирала через відмову незамінного органу. І якщо «хроніки» з ураженням нирок могли розраховувати на багаторічний гемодіаліз — очищення крові від токсинів за допомогою спеціального апарату, то хворі на хронічну форму гепатиту С такого шансу не мали. До сьогодні вченим не вдалося винайти таку штучну систему, яка б замінила роботу здорової печінки — природної міні–лабораторії, яка контролює та узгоджує роботу різних органів і систем. Навіть пересадка донорської печінки не могла врятувати життя такого хворого. Адже в крові пацієнта все одно залишалися віруси, які досить швидко робили непридатним і новий орган.

Випадок нерідко зводить нас із незвичайними людьми. Коли у мене вкотре почала боліти спина, мама сказала: «Я на завтра Тамілу Іванівну запросила, хай тобі зробить лікувальний масаж». До того я чула про немолоду жінку, яка добре знається на травах. Моя мама завжди відгукувалася про неї з великим захопленням. Щоб не ображати маму, я погодилась, а сама подумала: «Який там масаж... Людині вже за сімдесят, а для такого масажу сила потрібна». І подумала даремно. Бо згодом була просто вражена і силою рук цієї немолодої жінки, і потужною позитивною енергетикою, що струменіла від неї і зігрівала, як сонечко.

«Один день життя хворого на гемофілію важко описати словами, адже його просто не можливо прогнозувати. Прокидаючись уранці, людина не знає, чи трапилися в її організмі якісь негаразди впродовж ночі. Це можна порівняти з грою в шахи: всі «ходи» треба ретельно продумати та спланувати так, щоб день не закінчився трагедією», — розповідає голова правління Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Всеукраїнське товариство гемофілії» Олександр Шміло.

Суглобні та внутрішні кровотечі — постійні супутники людей, які страждають через цю недугу, — не одразу дають про себе знати. Навіть задумавши невеличку поїздку в межах міста, хворий має скласти для себе більш–менш безпечний маршрут. До уваги береться все: від транспорту, яким краще дістатися місця призначення, до «небажаних» сходинок, яких треба уникати.

В Україні — більш як мільйон бездітних пар. Лікарі б’ють на сполох: у більшості випадків безпліддя стається через захворювання, що передаються статевим шляхом. Ці недуги, які не були своєчасно вилікувані, створюють запалення, яке й перешкоджає зачаттю дітей. Медики розводять руками: вони й раді допомогти, але пацієнти чомусь до них не приходять. По медичну допомогу звертаються далеко не всі бездітні пари: лише 5—10% із мільйона. «Хтось зневірюється у житті, а когось просто лякають чутки про високу вартість вирішення цієї проблеми», — констатує завідувач кафедрою акушерства, гінекології та репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти В’ячеслав Камінський.

Лікар нагадує, що безпліддям називається неможливість зачати дитину впродовж року спільного життя. Якщо протягом цього часу подружня пара жила статевим життям та не користувалася контрацептивами, а дитинки на горизонті досі не видно, В’ячеслав Камінський радить швиденько бігти до жіночої консультації за місцем проживання. У великих містах існують відповідні структури для городян, а мешканці сіл мають звертатися до обласних центрів. Там обстеження слід пройти і чоловіку, і жінці: лише після огляду та отримання результатів аналізів стане відомою причина безпліддя.

Медики констатують, що в Україні шість із десяти смертей спричинені серцево–судинними захворюваннями. Це більше, ніж помирає людей від раку, туберкульозу та СНІДу разом узятих. Парадокс, але саме Україна розробила і має надсучасну апаратуру ранньої діагностики хвороб серця. Чому про це мало хто знає навіть серед лікарів — то вже інше питання...