Не так давно в Черкасах хвалилися тим, що тут, уперше в Україні, почав працювати приватний гемодіалізний центр «Фрезеніус», в якому на сучасному обладнанні проводять очищення крові майже 80 хворим на ниркову недостатність. Аж тут — скандал. Розгорівся він через гроші. Річ у тім, що замовник послуг — Черкаська обласна лікарня — не заплатила цьому центру за проведений iз початку року гемодіаліз. Бо досі немає угоди на таку послугу.

Учительці біології Анастасії Перегіняк випало на своїх легенях перевірити безмежні можливості цілющого бджолиного потенціалу. І хоча, за Конфуцієм, із трьох шляхів розумної дії, той, що ґрунтується на власному досвіді, — найприкріший, та вибору не було. «Важкий грип дав ускладнення на легені, і виникла критична ситуація, бо мій організм не сприймає антибіотиків — після ін’єкції миттєво виникає алергія, — розповідає пасічниця. — Я почала лікуватися бджолами, й позбулася недуги за три тижні. Лікар–терапевт не могла повірити в те, що сталося. Вона ж то добре знала про мою негативну реакцію на антибіотики».

Відтоді пані Анастасія обожнює цих унікальних комах. Її чоловік Іван — теж.

Учені з’ясували, що різноманітний раціон краще від суворої дієти впливає на здоров’я. Одна річ, коли жорсткі обмеження в харчуванні тривають недовго — кілька днів, і зумовлені серйозними причинами (наприклад, до чи після операції, нападу гострого панкреатиту, печінкової кольки тощо). Такі заходи призначає лікар, який, на відміну від пересічного пацієнта, знає, що і як треба їсти, як це впливає на стан організму, коли та як треба переходити на повноцінне харчування. І зовсім інша ситуація, коли людина на власний розсуд вирішує сісти на дієту, залишивши в холодильнику буквально два–три види продуктів.

Учені вже давно помітили, що смак їжі, різні відтінки у сприйнятті солоного, солодкого, кислого тощо залежать від багатьох чинників. По–перше, кожна людина від самого народження призвичаюється до харчових традицій певного народу. В одних країнах споживають більше солі, в інших — гірких приправ, а в країнах колишнього СРСР, наприклад, науковці відзначають понаднормове поїдання цукру, особливо в газованих напоях. Виробники популярних в усьому світі «газировок» кажуть, що в Німеччині або Велико­британії у водичку з бульбашками додають значно менше цукру, ніж в Україні чи Росії. Міжнародна компанія, врахувавши смаки різних народів, змінила рецептуру спеціально для братів–слов’ян. Тому те, що німцеві видається надто солодким, для українця буде в самий раз, а те, що буде нормальним за гостротою для корейця, наш брат відразу виплюне.

В одному з найкращих бальнеологічних курортів України — Трускавці — цієї осені яблуку ніде впасти: такої кількості курортників уже давно не пригадують навіть самі місцеві мешканці. Росіяни, українці, узбеки, азербайджанці, німці — з усього світу з’їжджається люд, аби покращити здоров’я цілющою мінеральною водою. Тут чекають гостей 19 санаторіїв, 21 пансіонат, сучасні готелі й близько 50 приватних вілл. Кажуть, що трускавецька «Нафтуся» не має аналогів за межами України. А ще посвячені у курортні тонкощі люди запевняють: аби отримати путівку до Трускавця, треба оббити не один поріг і відчутно для сімейного бюджету «дякувати» розпорядникам путівок до профспілкових санаторіїв. Та ще й офіційно сплатити частину вартості санаторного лікування. «Повна» ж путівка за власні кошти для звичайних українців — завелика розкіш: простим смертним лікарям чи вчителям доведеться на такий відпочинок роками економити.

Відтоді, як спеціалісти Антимонопольного комітету України (АМКУ) оприлюднили факти стосовно нечесної реклами цілої низки ліків та пообіцяли покарати недобросовісних фармвиробників, минув майже місяць. Але проведіть трохи часу перед «блакитним екраном» і зрозумієте, що ситуація не змінилася. Ролики, які на всі лади розхвалюють гомеопатичні краплі «Пумпан» (виробник — компанія «Бітнер»), ферментні таблетки «Мезим» та «чоловічий» засіб «Простамол» (німецьої компанії «Берлін Хемі») так нікуди і не зникли. Хоч і лікарі, і чиновники називають купу причин для заборони (про які «УМ» писала в номері за 29 вересня). Виникає запитання — у чому річ?

Після скандального викриття підпільного цеху з виготовлення підробних ліків у Василькові (містечку під Києвом) українці дізналися про одну вельми неприємну річ. Виявляється, спритні ділки навчилися настільки майстерно виготовляти упаковку медичних препаратів, фасувати незрозуміло що під виглядом ліків та штампувати «елементи захисту» на пачках, що відрізнити фальсифікат від справжніх ліків може тільки спеціаліст. А в деяких випадках розібратися, де справжній засіб, а де підробка, допоможе тільки лабораторне дослідження.

За радянських часів яскраві, не схожі одна на одну іграшки були великою рідкістю. Діти гралися переважно «інкубаторськими» пупсами, кубиками та ляльками. Але батьки принаймні не мусили сушити голову щодо якості цих товарів, усе відповідало ГОСТу. Сьогодні ж маємо протилежну ситуацію: магазини, базари, кіоски переповнені цяцьками на будь–який смак і гаманець. Вибір такий, що нашим батькам і не снився. А от щодо якості виникає багато запитань, особливо у випадку із китайським пластиком кольору «вирви око». Експерти зазначають, що якісна іграшка — рідкісна гостя на українському ринку. Більшість яток та прилавків завалені низькопробними товарами, що мають сумнівну якість і невизначений хімічний склад. «УМ» з’ясувала, на що мають звертати увагу дорослі, аби не зробити малюкові отруйний подарунок та випадково не натрапити на депресивну, антирозвиваючу іграшку.

Події, офіційно зареєстрованій Міжнародною академією авторів наукових відкриттів під №383, невдовзі виповниться рік. Проте вагомий успіх вітчизняної медичної науки, підтверджений трьома експертними висновками в Україні, Росії та Німеччині, залишається малопоміченим. І навіть не тому, що його проґавили ЗМІ й авторів не увінчали хоча б лавровими вінками. Нові методи, на жаль, ще не впроваджені в медичну практику. Аспіринову тріаду за старими інструкціями і далі лікують як алергічне захворювання, хоча алергією, як довели дослідники з Івано–Франківська, тут і не пахне. Коли ж ці розробки стануть доступними всім «тріадовим» хворим — запитую керівника групи прикарпатських учених–відкривачів, доктора медичних наук Василя Поповича.

Не всі знають, що «ацетоном» називають не тільки відому рідину без кольору і з характерним запахом, а ще й поширену нині дитячу хворобу. Що це за напасть? У чому вона виявляється? Які її основні симптоми? Як живеться малюкам–«ацетонщикам», які страждають на це захворювання? І що треба робити, аби дитина не захворіла на ацетонемічний синдром, як його іменує медицина? Відповіді на ці запитання «УМ» шукала у черкаських спеціалістів, які дуже часто мають справу з цим порушенням обміну речовин.