Кожного літа ми чуємо страшні історії про сонце: нас лякають його шкідливою дією, опіками та виникненням або загостренням шкірних недуг. Проте лікарі кажуть: не таке страшне це небесне світило, як його «малюють». Варто лише навчитися грамотно засмагати, і негативні наслідки сонячних ванн обійдуть стороною. Один із найголовніших «уроків», який треба засвоїти для правильного засмагання, — перебувати на сонці можна лише зранку та ввечері. Тож яскравого денного сонця треба уникати.

«Таке твердження пов’язане з проникністю сонячних променів через атмосферу, — пояснює лікар–дерматовенеролог Київського міського шкірно–венерологічного диспансеру Євген Васильчук. — Якщо сонце перебуває у зеніті й світить просто над головою людини, то сила світіння, а отже, і поглинання ультрафіолету шкірою буде вищою у багато разів». При цьому лікар застерігає: сонце світитиме не на двадцять чи тридцять відсотків сильніше, а у сотні разів. Вплив сонця на людський організм більш м’який, коли світило перебуває біля горизонту, тому й засмагати треба вранці або ввечері.

Його бояться, ним обзиваються, про нього складають оповідки та анекдоти. Старечий маразм — це те, що може статися з будь–ким: від продавця магазину до володаря кількох наукових ступенів. Слабоумство лякає змінами, яких зазнає психіка. Людина перестає розуміти, хто вона, де перебуває та що відбувається навколо. Через цю ваду старим людям часто приписують здатність відкручувати воду та газ, спричиняти справжню біду в помешканні. Так і є: пацієнти просто не тямлять, що роблять, і тому становлять загрозу для сусідів — розводять руками лікарі. Для того щоб уникнути старечого маразму, спеціалісти радять працювати над собою вже з 40—50 років.

Це тільки взимку здається, що літо — найтепліша, найсонячніша, а тому найпрекрасніша пора року. А коли доходить до справи, з’ясовується, що це ще й час теплових ударів та різноманітних опіків — від банальної облізлої шкіри на спині до серйозних уражень сітківки. Лікарі–офтальмологи розповіли «УМ», що кожної осені до них масово звертаються пацієнти зі скаргами на погіршення зору. У когось «розмивається» зображення, у когось — очі болять, наче туди хто пісочку насипав, а хтось ніяк не може позбутися темної плями посеред отриманого зображення. І дуже часто з’ясовується, що ці симптоми — результати кількамісячної роботи «скаженого» сонця та відсутності нормального захисту очей від шкідливого випромінювання. Чому так трапляється і що з цим робити?

Учора в Херсонському неонатальному центрі було справжнє свято — відділення, у якому рятують від смерті крихітних пацієнтів, отримало три лікувальні місця, укомплектовані найсучаснішими апаратами. На презентації в інкубаторах — таких собі «капсулах» із великою кількістю кнопок, трубок, яскравих панелей та незрозумілих позначок — лежали ляльки–манекени. Лікарі казали, що були б раді, якби ці ліжка для порятунку немовлят так і залишалися порожніми, а всі діти в регіоні народжувалися б вчасно, зі сформованими органами і системами і без вроджених вад. Утім реалії сьогодення такі, що недоношених та глибоко не доношених хлопчиків і дівчаток із різними патологіями щороку стає все більше. А відтак — новеньке устаткування простоювати не буде.

Введення в Україні електронних медичних паспортів анонсували ще кілька років тому, а зараз ці «міфічні» документи нарешті набули чітких обрисів. Медичний паспорт буде дещо схожий на звичайну флеш–картку. Цей електронний носій міститиме всю інформацію про стан здоров’я пацієнта від самого моменту народження, результати медоглядів, аналізів та історії хвороб. Як дізналася «УМ» у розробника новітнього проекту, таку «флешку» можна буде під’єднати до будь–якого комп’ютера, проте далеко не кожна машина зможе «прочитати» з неї дані. Річ у тім, що в електронних паспортах працюватиме спеціальна система криптографії (шифрування), яка перетворюватиме зрозумілі для кожного букви на всілякі зірочки та гачечки. Для прочитання інформації на комп’ютері має бути спеціальне програмне забезпечення, яке встановлюватимуть лише у медичних закладах. Таким чином винахідники медичних паспортів хочуть захистити «флешки» від зламу.

Мешканці нашої планети використовували лікувальні властивості мікроклімату печер ще за часів неоліту. А у другому сторіччі нашої ери люди згадали про цей феномен на сторінках давньоіндійської епічної поеми «Рамаяна». У священному тексті є розповідь про воїнів, які смертельно втомилися в гонитві за ворогом та вирішили відпочити у печері. Повітря та вода дивовижним чином відновили сили воїнів, і вони легко здолали супротивників. Щодо лікування в соляних шахтах, то цей прадавній аеротерапевтичний метод лікування використовували ще в Давній Греції та Римі. А сьогодні цілюще повітря «білих печер» допомагає боротися з важкими недугами українським пацієнтам. Там, де немає природних соляних шахт, люди створюють штучні — не менш ефективні. Журналістка «УМ» переконалася в цьо­му, побувавши в нещодавно відкритій «печері» на території Черкаського обласного дитячого санаторію «Сосновий бір». І дізналася від черкаських лікарів, що ефективність лікування органів дихання та хвороб шкіри аерозолями солі становить 90%.

За останньою інформацією кримської міліції, сталося це приблизно о восьмій ранку, коли Олег Колодяжний біля під’їзду будинку сідав чи вже сів у автівку. Невідомий на очах у свідків розрядив у нього ледве не весь автоматний ріжок і так само миттєво, як у класичних бойовиках про сицилійську мафію, полишив місце злочину на мопеді...

Дуже ймовірно, що саме винесену в заголовок фразу вигукнула вражена жителька райцентру Збараж на Тернопільщині, коли виявила пропажу з домашньої шкатулки своїх золотих та срібних прикрас. І якщо таки сказала це — то явно в недобру для злодія хвилину... Збараж — як велике село, де майже всі один одного знають, а приїжджому складно надовго залишитись непоміченим. Тож нечистого на руку й сумління молодика, який нахабно вліз у чужий будинок серед білого дня, правоохоронцям вдалося затримати по гарячих слідах.

Трагічна історія в селі Пустоіванне Радивилівського району розпочиналася банально — з сільської бійки. Як розповідає дідусь загиблого Олександра Чопика, наприкінці травня Сашка та його товариша побив неподалік місцевого розважального комплексу «Кока» якийсь чоловік. Хлопець три доби провів у лікарні, а його товариш і досі ходить з ушкодженою рукою. Саме після тієї бійки, як запевнив онук діда, він і знайшов у траві мобільний телефон. «Наприкінці минулого тижня дільничний інспектор міліції викликав Олександра, — повідомила в.о. начальника відділу зв’язків із громадськістю УМВС у Рівненській області Інна Березовська. — Підставою стала заява 23–річного Романа, жителя села Верба Дубенського району, в якого наприкінці травня відібрали мобільний телефон «Нокіа 6300». При перевірці стало відомо, що цим мобільним користується Олександр, мешканець села Пустоіванне».

Літо, спека, хочеться пити. І немає нічого дивного в тому, що саме зараз українці найактивніше розбирають усілякі прохолоджувальні напої, а продавці води, соків та нектарів отримують найбільші прибутки. Наші співвітчизники «глушать» спрагу переважно тим, що добре смакує і не надто дорого коштує. Але наскільки це корисно для нашого здоров’я? Із цим запитанням «УМ» звернулася до лікаря з 20–річним досвідом роботи, який чимало уваги приділяє саме вивченню впливу того, що ми п’ємо, на те, як ми почуваємося. Завідувач відділу фітотерапії медичного лікувально–оздоровчого центру «Енергія життя» Борис Скачко розповів, що перегрітий організм не надто радіє пляшці рідини «без кольору, смаку та запаху», яку щойно витягнули з холодильника. А ще з розмови з фахівцем «УМ» дізналася, чому теплий чай тамує спрагу краще, ніж холодна «Кола», і навіщо у східний напій треба додавати соду з молоком.