Тільки батьки дітей, хворих на аутизм, та спеціалісти, які регулярно займаються з такими малюками, до кінця розуміють, наскільки важко буває пробити «панцир» відсторонення дитини–аутиста, зробити так, щоб вона відкрилася і впустила у себе світ. Хвороба непроста, тож до появи позитивних зрушень може минути не один місяць наполегливої роботи. Інколи на «розкриття» аутиста йдуть довгі роки. Проблему поглиблює те, що в нашій країні практично неможливо знайти заклад із комплексним підходом до цієї хвороби. Наявні дитсадки і школи більше орієнтовані на американську — освітню — методику, коли дітям прищеплюють певні уміння, навички, знання, необхідні для адаптації в суспільстві. Тоді як у багатьох країнах Європи (зокрема Франції, Англії) спеціалісти займаються передусім лікуванням дітей, більше уваги приділяють психотерапевтичній складовій. Росіяни ж (московська школа) поєднують навчання, адаптацію та лікування в єдиний комплекс. І саме таку систему президент Професійної асоціації дитячих аналітичних психологів (ПАДАП), кандидат психологічних наук, дитячий психотерапевт Оксана Залеська та її колеги називають найбільш вдалою та ефективною. Шкода лише, що московська школа роботи з дітьми–аутистами у нашій країні практично не представлена...

Не так давно «УМ» писала про непросту ситуацію з раком щитовидної залози в нашій країні, зростання кількості хворих та нерозривний зв’язок патології з віддаленими наслідками аварії на ЧАЕС і про необхідність покращення допомоги таким пацієнтам. І ось — гарна новина. У Міністерстві охорони здоров’я розробили проект наказу «Про вдосконалення надання медичної допомоги хворим на рак щитовидної залози». Цей документ максимально враховує зміни, які сталися за останні 25 років у принципах діагностики та лікування таких хворих. Передусім наказ захищає права людей, які на момент вибуху на ЧАЕС були дітьми, та найбільш опромінених категорій населення — ліквідаторів аварії, евакуйованих із забруднених територій чи їх мешканців.

Чи доводилося вам купувати в магазині йогурт, молоко, жувальну гумку, вівсяні пластівці, кетчуп або інший продукт, який «обіцяє» покращення здоров’я в разі регулярного вживання? Мені — так. При цьому, звісно, хочеться вірити, що від харчів, які лежать на полицях супермаркетів, справді покращується робота шлунка, зникає дисбактеріоз чи стають міцнішими кістки. Але більшість знайомих лікарів до цих написів ставляться скептично. Мовляв, це ж скільки треба з’їсти продукту, який містить кальцій, аби дійсно зміцнити кісткову тканину?

Про диво–вулики пасічника Григорія Тестюка з села Малятин Гощанського району, що на Рівненщині, доводилося чути давно, але от завітати на його обійстя та на власні очі побачити процес лікування, якось не випадало. І от нарешті, здолавши маршруткою понад шістдесят кілометрів, потрапила до відомого бджоляра. Григорій Олександрович зустрічає в брилі — як і личить справжньому пасічнику. Нині літо, отож сезон лікування у вуликах у самому розпалі.

Холерна епопея на Донеччині, яка тривалий час була топ–новиною українського (і не тільки) медіа–простору, схоже, таки добігає кінця. І якщо на початку спалаху в Маріуполі лікарі та науковці мали більше запитань, ніж відповідей, то сьогодні фахівці можуть розповісти багато цікавого. Зокрема, про те, чим холера–«іноземка» відрізняється від «синьо–жовтої»; навіщо столичні науковці з’ясовують «прізвище, ім’я та по батькові» того штаму, який спричинив спалах у курортному місті; як епідеміологи методом «наводки» шукали джерело інфекції та чим закінчилося їхнє розслідування. А найголовніше — наскільки реальним є виникнення нових спалахів холери на території України. Про це і не тільки «УМ» дізналася від директора Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.Громашевського НАМН України, доктора медичних наук Віктора Марієвського.

Коли дорослі хворіють на так звані «дитячі» інфекції, це зовсiм не привiд для кпинiв. Річ у тім, що в більшості випадків кір, краснуха, вітрянка, «свинка» тощо у людей старшого вiку має набагато важчий перебіг, дає більше ускладнень, ніж у дітей. Нерідко дорослі пацієнти опиняються в реанімації, а потім довго заліковують проблеми з печінкою, нирками, органами травлення, які з’явилися на тлі нібито не страшної, але дуже несвоєчасної хвороби.

Кожен офісний працівник (крім тих, кому надзвичайно пощастило) бодай раз у житті мав «пекельний тиждень» або кілька днів, коли на роботі треба було не просто засиджуватися допізна, а мало не ночувати в кабінеті. Причому людина залишається практично прикутою до двох найважливіших для неї об’єктів у всесвіті: комп’ютера і телефона. Проект горить, терміни здачі минули ще вчора, клієнти не беруть трубку, інтернет «відрубається», комп’ютер зависає, клавіатура мало не димиться від швидкісного клацання, і саме тоді, коли найбільше поспішаєш, раз у раз виникають дрібні неприємності. У всій цій божевільні годі навіть на хвилину відірватися від стільця — не те що пообідати, навіть на туалет часу немає, терпиш до останнього, бо ж стовідсотково саме зараз, коли ти вийдеш із кабінету, пропустиш найважливіший дзвінок... А коли цейтнот минає, то ніби ніхто не прикручує ланцюгом до столу, але вставати і розминати м’язи все одно не хочеться. Поки перевіриш електронну пошту, проглянеш потрібні (по роботі) та цікаві (для себе) сайти, переробиш усе, що запланував, то незчуєшся, як і вечір настав. Нарешті ноги отримують інше навантаження — ідуть до ліфта, до машини, до під’їзду...

Григорія Данилюка із села Конюхи, що на Тернопільщині, місцеві мешканці знають не тільки як доброго пасічника, а й як народного цілителя. А все зав­дяки чудодійним лікам із незвичайного «матеріалу» — личинок воскової молі, яка завжди заводиться на пасіках. Потужний лікувальний ефект личинок чоловік пояснює тим, що воскова міль вживає багато продуктів бджолиної життєдіяльності, тож її личинки наче концентрують у собі високоактивні біологічні речовини. Тому ліки, виготовлені з них, підвищують імунітет, додають енергії та витривалості, сприяють кровотворенню.

Лептоспіроз, або, як іще кажуть лікарі, «хвороба брудної води», не є чимось екзотичним для нашої держави. Щороку в Україні реєструють близько 100—200 випадків, із них 60—70 — на Київщині. Найчастіше люди хворіють улітку, після риболовлі, купання в каламутній річці або на «цвілому» озері з непроточною водою. Небезпека полягає в тому, що інфікування відбувається майже непомітно, а за симптоматикою лептоспіроз схожий на звичайну застуду, тому хворі рідко звертаються по медичну допомогу в перші дні нездужання. А вже на шостий–сьомий день важкої форми хвороби людина може померти від ускладнень. Про те, звідки у воді беруться лептоспіри, про що може свідчити висока температура в рибалки та в яких випадках пеніцилін буває на вагу золота, «УМ» розповів фахівець, який захистив докторську дисертацію з лептоспірозу та впродовж багатьох років розробляв цю тему на світовому рівні, — завідувач відділу інтенсивної терапії та детоксикації Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. Громашевського НАМНУ, заслужений лікар України Віктор Матяш.

Якби вірус гепатиту С не був настільки мінливим, як вірус звичайного грипу, у людства було б однією глобальною проблемою менше. Але, на жаль, гепатит С належить до групи вірусів, найбільш пристосованих до виживання в природі. У процесі передачі генетичного матеріалу вірус моментально змінюється, породжуючи низку нових субтипів. Саме тому неможливо створити вакцину від цього важкого захворювання, яке щороку вбиває більше півмільйона мешканців планети. Одні хворі помирають тому, що звертаються до лікарів надто пізно, інші — бо не мають грошей на придбання ліків. За прогнозами експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, якщо ситуація кардинально не зміниться, у найближчі 10—20 років саме гепатит С «переплюне» ВІЛ–СНІД і стане головною проблемою інфекціоністів. Напередодні Всесвітнього дня боротьби з гепатитом провідні експерти України розповіли «УМ», чому гепатит С називають «ласкавим убивцею», хто найбільше ризикує інфікуватися та наскільки реальні масштаби поширення гепатиту В і С відрізняються від офіційної статистики. А ще — як довго триває лікування, скільки воно коштує та що робити хворим, які не мають грошей на придбання найефективніших препаратів.