Боротьба за місце під сонцем

«УМ» продовжує «лікнеп» для батьків, які цієї осені повели діточок до школи. У номері за 9 вересня ми почали розповідь про те, як уберегти дівчат і хлопчиків від найпоширеніших «професійних» шкільних захворювань, зокрема, порушень акомодації, короткозорості й сколіозу. Сьогодні йтиметься про лікарські вимоги до шкільних меблів, формулу підбору парти під кожну конкретну дитину та про «зорові» й «застудні» принципи, за якими вчитель має розсаджувати дітей у класі.

Довіряй, але перевіряй

Якби в нашій державі виконували всі закони, накази, приписи, ми б жили в ідеальному суспільстві. І діти не закінчували б школу сформованими «хроніками» із чималим набором захворювань. Утім і вчителі, і лікарі визнають, що реальний стан класів дуже відрізняється від задокументованих норм. У школах часто не дотримуються вимог до якості й розташування шкільних меблів та освітлюваності приміщень. А це призводить до того, що діти цілими днями мусять перебувати в некомфортних умовах, які шкодять їхньому здоров’ю. Як зазначає терапевт Олександр Ляшенко, за роки навчання цей безперервний негативний вплив середовища може скалічити будь–яку здорову дитину. І більшість серйозних хронічних патологій, з якими пацієнту доводиться боротися вже в 20—30–річному віці, беруть витоки саме зі шкільного періоду.

Батьки кожного школярика мають знати, що здоров’я їхнього сина чи доньки безпосередньо залежить від цілої низки дрібниць в облаштуванні класної кімнати, на перший погляд абсолютно незначущих, але насправді дуже важливих. Це і відстань між партами, і кількість та якість ламп у приміщенні, і розміри вікна, і матеріали, з яких виготовлено шкільні меблі, і глибина парти, і висота сидіння тощо. Проблема в тому, що більшість батьків мало розуміється на таких деталях. «Для мене було важливим те, що в класі був гарний ремонт і новенькі столи, — каже Тетяна, мама семикласника Андрія. — Не побачила облуплених стін і запраних штор, то й добре. А за яку парту треба було сісти Андрію і чи відповідає та парта усім вимогам, звідки мені знати? У цьому завжди довіряєш учителю, це його парафія, його робота».

Утім лікарі кажуть, що батькам не завадить почитати «методичку» й ознайомитися з санітарно–гігієнічними вимогами до шкільного обладнання. Тоді дорослі матитимуть краще уявлення про те, у яких умовах мусять щодня проводити по три–сiм годин їхні діти. А знаючи ситуацію, зможуть її покращити: або вимагати вiд керівництва школи привести все до ладу, або самотужки змінити те, що батькам під силу.

Вам який номер — зелений чи фіолетовий?

Отже, відповідно до санітарно–гігієнічних вимог, висота парти чи стола (задній край) має бути такою самою, що й відстань від підлоги до ліктьового суглоба вільно опущеної руки дитини, яка сидить на стільці. Усі парти й столи повинні бути тільки стандартні, погоджені з МОЗ України. Відповідно до Державних стандартів, у школі можна використовувати учнівські столи та стільці за кількома системами маркування. Це меблі, які розділені на:

— 6 номерів (ДСТ 11015, 11016–86): №1 для учнів з ростом 100 — 115 см; №2 — 116–130 см; №3 — 131—145 см; №4 — 146—160 см; №5 — 161—175 см; №6 — понад 176 см;

— або 7 номерів (ДСТ 5994–64): №1 — для учнів з ростом 110—119 см; №2 — 120—129 см; №3 — 130—139 см; №4 — 140—149 см; №5 — 150—159 см; №6 — 160—169 см; №7 — 170—179 см;

— або 5 літер (ДСТ 11015, 11016–77): А — для учнів з ростом до 130 см; Б — 130—145 см; В — 146—160 см; Г — 161—175 см; Д — понад 175 см.

Крім того, парти випускаються і з маркуванням за кольорами. Меблі 1 групи (для дітей з ростом до 115 см) позначаються оранжевим, 2 (до 130 см) — фіолетовим, 3 (130—145 см)— жовтим, 4 (146—160 см)— червоним, 5 (161—175 см)— зеленим і 6 (для дітей з ростом більше 175 см)— блакитним кольорами.

У ситуації, якщо стіл чи парта не мають маркування, батьки та вчителі можуть самостійно визначити групу цих шкільких меблів. Для цього застосовують такі формули:

•    Група (буква) стола = висота (см)/5 — 10;

•    Група (буква) стільця = висота (см)/3 — 10.

Наприклад, візьмемо стіл висотою над рівнем підлоги 68 сантиметрів. 68/5 — 10 =3,6. Відповідно, цей стіл належить до третьої групи, буква В. Така парта підійде для школяра зростом 155 сантиметрів, а от для дитини зростом 161 сантиметр уже не згодиться. Якщо ж дитині не вистачило «її» номеру парти, то краще посадити учня за стіл більшого розміру, ніж меншого.

Загалом, за державними стандартами, у кожному класі повинно бути не менше трьох вікових груп шкільних меблів. Причому парта (чи стіл) і стілець повинні мати одне маркування, а не зібрані з різних комплектів. При цьому класи, обладнані трансформуючими меблями, мають велику перевагу. Такі столи й стільці можна підігнати під кожну дитину — головне, не пошкодувати на це часу і добросовісно виконати роботу.

Від дошки до першої парти — не менше 2,5 метра

Щоб не мати проблем із очима, школяреві найкраще сидіти не за рівним столом, а за партою із нахилом поверхні під кутом 14—15 градусів. Це дозволить легко запобігти цілій низці зорових порушень.

Стілець, на якому сидить школяр, також має відповідати санітарно–гігієнічним вимогам. Так, висота сидіння повинна дорівнювати довжині гомілки зі стопою (+2 сантиметри на висоту каблука і підошви). Глибина (ширина) сидіння повинна становити 2/3 довжини стегон. При цьому поверхня стільчика має бути не чітко горизонтальною, а мати нахил 2—3 градуси назад. Лише за таких умов ноги учня в усіх трьох суглобах зігнуті приблизно під прямим кутом, що запобiгає застою крові в нижніх кінцівках і органах малого тазу. У стільця обов’язково має бути спинка. Вона служить опорою для тулуба, завдяки цьому м’язи–розгиначі спини не так швидко стомлюються, а дитина може довго зберігати правильну позу.

Крім того, неабияке значення для дітей має розміщення парт у класі. Воно має бути таким, що забезпечить зручний підхід до кожного робочого місця. А для того, щоб у дітей не розвинулася короткозорість, відстань між класною дошкою і першими партами повинна бути не менше 2,5 метра. Дітям зі зниженим зором відводять перші парти біля вікна. Тому навіть якщо дитина дуже висока, але зір із солідними «мінусом», вона однозначно буде сидіти за першою партою. Школярі з пониженим слухом сидять за першими і другими партами крайніх рядів.

Учнів, схильних до частих застуд, ангіни, ревматизму, слід розсаджувати подалі від вікна, у третьому ряду, біля внутріш­ньої стіни. Це особливо актуально в холодну пору року. А для профілактики вад постави та викривлення хребта дітей щонайменше двічі на рік пересаджують із першого ряду в третій тощо.

Батьки, які знають про ці норми, можуть відстояти право своєї дитини на перебування в нормальних умовах. Так, відвідувачка інтернет–форуму «Школярі, підлітки» Анастасія зазначає: «У нас дітей у школах розсаджують згідно з довідкою про стан здоров’я, яка береться в поліклініці щороку. Навіть якщо дитина дуже висока, а в неї зір мінус 5, її все одно посадять на першу парту. Тобто місця на перших партах однозначно для учнів, які погано бачать. Усіх інших розсаджують залежно від зросту. Коли син був у третьому класі, якось прийшов додому і почав розповідати, як вони «сьогодні тягали парти». З’ясувалося, що приїхала сан­станція і надавала розганяїв директору і вчительці, що парти не відповідають зросту дітей. Швиденько знайшлися інші парти і столи, дітей розсадили по–новому. Крім того, щоб у дітей не виникала звичка сидіти весь час в одній позі (чи то з повернутою головою, чи то взагалі перекрученими в бік дошки, буває й таке), їх пересаджують кожне півріччя, а в деяких класах — і тричі на рік. Наприклад, лівий ряд поміняють місцями з правим, перші парти з центрального ряду — з першими правого ряду».

ДО РЕЧІ

Розміщувати меблі у класній кімнаті прямокутної конфігурації слід так, щоб відстань була:

— між зовнішньою стіною і першим рядом парт — 0,6—0,7 м (в будівлях із цегли допускаються 0,5 м);

— між рядами двомісних парт — не менше 0,6 м;

— між третім рядом парт (столів) і внутрішньою стіною або шафами, які стоять біля стіни, — не менше 0,7 м;

— між передньою партою і демонстраційним столом — не менше 0,8 м;

— від задніх столів до задньої стіни — не менше 0,65 м (якщо задня стіна зовнішня — не менше 1,0 м);

— від задніх столів до шаф, які стоять вздовж заднього краю стіни — не менше 0,8 м;

— від демонстраційного столу до класної дошки — не менше 1,0 м;

— між столом викладача і переднім столом учнів — не менше 0,5 м;

— найбільша відстань останнього місця від класної дошки — 9 м.

Батькам варто знати, що ситуація, коли парти стояють упритул до стіни, є неприпустимою. Адже тоді учням не тільки важко вільно виходити зі свого місця, а й елементарно важко писати і малювати, особливо якщо стіна розташована по праву руку. Щоб не впиратися ліктем у стіну, дитина зіщулюється, горбиться, у неї з часом можуть виникнути порушення постави.

ВАЖЛИВО!

Для учнів недопустима поза, при якій відстань від поверхні парти до очей менша 30 сантиметрів.

ФАКТ

Чим раніше починається короткозорість, тим більшою вона буде в період формування організму. Наприклад, якщо у вашої дитини в першому класі — 1,5 діоптрії, то у 18 років може бути і до 10. Тому лікарі наголошують: уроки уроками, але не можна допускати жодних перевантажень. Тільки правильний зоровий режим і дотримання вимог до читання, письма, роботи за комп’ютером та перегляду телепрограм.