«Хата наша, батьківська й дідівська, старовинна, з плетеним бовдуром і без віконниць, стояла над шляхом, що веде з Полтави до Гадяча. Стояла при самій греблі — вся у вербах, берестах, жовтій акації та бузині», - згадував Григір Тютюнник у розповіді «Коріння».

Саме квіти були постійним супутником життя та творчості Сергія, а у своїх інтерв’ю він неодноразово казав: «Я часто приношу додому квіти. Але якщо я з’являюсь з маленьким букетиком, дружина знає, що гроші закінчились, і ці квіти я купив за останні копійки».

Навіть якщо ви приїхали на Бандерштат-2021 сам - ви ніколи не залишитеся самотнім. Таке враження, що тут зібралися всі свої.

Колись давно, 16 червня 1951 року, в селі Великополовецьке Київської області піднявся легкий вітерець.

Щоб розуміти, що Григір Тютюнник жив зовсім в іншому світі – хоч і на добре знайомих сучасникам територіях – заглянемо в досить недавню історію.

Батька Григора Тютюнника забрали у 1937-му. Утім син запам’ятав його турботу і любов на все життя. Про це можна прочитати у творах письменника, в яких немало автобіографічного.

І справді, навіщо ці прізвища порівнювати під час громадського обговорення пропозиції про присвоєння імені В’ячеслава Чорновола міській центральній бібліотеці Бориспільської територіальної громади?

Ідею президентської присяги на Пересопницькому Євангелії запропонував Леоніду Кравчуку саме він.

П’ятничний вечір у Національному художньому музеї України був особливим.

2017-го видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» додрукувало третій наклад роману Валерія Шевчука «Дім на горі».