Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
На фасаді кінотеатру відкрили пам’ятний знак на честь ювілею. (Фото: facebook.com/zhovten)
Київському кінотеатру «Жовтень» виповнилося 90 років: велелюдно 10 вересня на фасаді кінотеатру відкрили пам’ятний знак на честь ювілею та фотовиставку на 2-му поверсі, присвячену історії кінотеатру.
А потім у залі «Гегемон» почесними грамотами нагороджували колектив кінотеатру й подарували величезну плазму для фойє.
Також відбулася творча зустріч та допрем’єрний показ українського фільму «Між нами» режисерки Соломії Томащук.
А народження кінотеатру починалося ще до виділення ділянки під будівництво: у 1928 році було проведено всесоюзний конкурс на проєктування культурного закладу.
Перемогу здобув Ной Троцький. Іменитий ленінградський архітектор запропонував досить типовий на той час проєкт для радянського кіно — передбачалася наявність фойє, читальні, приміщень для культурних розваг.
І 20 червня 1929 року — тоді постановою президії Київської міської ради робітничих і селянських депутатів — ухвалили рішення про відведення земельної ділянки для будівництва на розі вулиць Щекавицької та Шолом-Алейхема (нині Костянтинівська) нового Держкіна місткістю майже 700 місць.
Проєкт-переможець було пристосовано до конкретної земельної ділянки відомим київським архітектором Валеріаном Риковим. Саме ці імена увічнені на меморіальній дошці.
Того ж року розпочалося будівництво кінотеатру. Будівля кінотеатру «Жовтень» від початку повністю відповідала духу радянського часу та була побудована у стилі конструктивізму, що був дуже популярним у 1920—1930 рр.
На той час це був єдиний кінотеатр, що мав окрему будівлю та свою земельну ділянку; об’єм кінотеатру становив 10,217 м2, а вартість побудови — 312 тис. 600 рублів. Зала мала 680 місць, було п’ять фойє на площі 408 м2, а в підвалі обладнано тир.
Перша прем’єра відбулася 29 січня 1931 року — в міській газеті того дня надрукували оголошення: «Урочисте відкриття сьогодні, о шостій вечора, кінотеатру «Дев’яте Держкіно» ім. Петровського». (Саме такою була перша назва кінотеатру). Після урочистої частини відбулося демонстрування найкращого на той час німого фільму — «Гегемон».
Преса називала кінотеатр «лабораторією пролетарської культури». Із плином часу кінотеатр неодноразово було реконструйовано — будівля змінювалася кілька разів. Але за час свого існування «Жовтень» жодного разу не змінював свого призначення.
У роки Другої світової — працював під назвою «Глорія», а в 1943 році — після визволення Києва, кінотеатр отримав нинішню назву.
Тоді від будівлі майже нічого не залишилося, зникло й обладнання, і меблі. Після відродження в кінотеатра були й інші випробування: один із них — жахливий підпал восени 2014 року.
Сьогодні кінотеатр продовжує політику поєднання мейнстриму та артхаусного кіно з націленістю на європейське та українське кіно.
В 2019—2020 роках продемонстровано понад 50 нових українських фільмів, практично всі, що були випущені на екрани країни.
Регулярно проводяться творчі зустрічі з діячами українського кіно, лекції з кіномистецтва, майстер-класи професіоналів кіно.
Кінотеатр Жовтень багато років поспіль показував програми кінофестивалю Молодість, а в останні два роки - став основним майданчиком фестивалю.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>
«Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — мистецький проєкт з такою назвою відбудеться цього тижня у Софії Київській у межах чотириденного уже дев’ятого міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. >>
Сьогоднішня розмова – не про якийсь бестселер чи наближення до нього. >>