«УМ» уже розповідала про те, як «найпринциповіші» депутати від Блоку Юлії Тимошенко внаслідок цілої серії «кидків» дарували затятим кучмістам і «регіоналам» найвищі керівні посади в Ленінській районній раді Полтави, Автозаводській райраді Кременчука та деяких інших органах місцевого самоврядування Полтавщини. Але то були навіть не квіточки — такі собі приймочки-маточки — у порівнянні з «ягідками» — діями «тимошенківців» минулої п'ятниці в раді обласній. Того дня відбулася її позачергова сесія. Рішення про скликання якої голова облради, член партії «Батьківщина» Володимир Марченко у пожежному порядку підписав за два дні до «години Ч». А чому, власне, такий аврал? Що трапилося? Невже стихійне лихо? Хоча офіційно на розгляд сесії виносилися зовсім не «пожежні» питання, депутати знали: без вогню таки не обійдеться...

Як Президент, Віктор Ющенко робитиме все для того, аби позиції, закріплені в Універсалі національної єдності — а це стосується й унітарності країни, і мовної політики, й інтеграції до Європейського Союзу і євроатлантичних структур, — не були порожніми словами, а реально виконувалися й були закладені у план дій уряду. У цьому глава держави запевнив представників ЗМІ на прес-конференції минулої п'ятниці. Ющенко, висловивши переконання в тому, що Універсал «дав усім політичним силам якраз ключі до реалізації цих головних політичних, економічних і гуманітарних завдань», зазначив: деякі дії нинішнього Кабміну викликають стурбованість. За словами Президента, саме це стало причиною довгої (понад п'ять годин) і напруженої розмови із Прем'єр-міністром Віктором Януковичем, яка завершилася незадовго до прес-конференції глави держави.

Другим імовірним претендентом на посаду голови секретаріату Президента вважали Романа Безсмертного (досвідчений «помаранчевий» орговик, лідер НСНУ й парламентської фракції «Наша Україна», екс-керівник штабу Ющенка в першій половині виборчої кампанії-2004, колишній віце-прем'єр-міністр). На чоло Банкової його просувала «група Порошенка», до складу якої, окрім самого Петра Олексійовича та Романа Петровича, входить ще Олександр Третьяков (він, скажімо, дуже хоче знову стати першим помічником Президента). Для піару Безсмертного в очах Ющенка Порошенко в п'ятницю ввечері організував на своєму «5-му каналі» велике інтерв'ю з претендентом. За логікою, саме в ці години Президент робив остаточний вибір наступного глави СП.

Секретаріат Президента очолив Віктор Балога. Колишній міністр з надзвичайних ситуацій став уже третім керівником Банкової за період президентства Віктора Ющенка — після першого і поки що єдиного в історії України державного секретаря Олександра Зінченка і до «простого» голови СП Олега Рибачука. Два відповідні укази — про звільнення «у зв'язку з переходом на іншу роботу» Рибачука і призначення Балоги — вийшли з-під пера Президента 15 вересня, у п'ятницю. А вже наступного дня обидва суб'єкти кадрової ротації дали спільну прес-конференцію, де розповідали про свої подальші плани, бажали одне одному успіхів й тиснули руки на знак дружби та взаємопідтримки.

На початку цього року — шостого року з моменту зникнення Георгія Гонгадзе — в Апеляційному суді Києва розпочалися слухання справи про його вбивство. Однозначну оцінку судовому процесу в цій справі дати складно. Ми не говоримо про справедливість вироку як такого (до нього ще далеко), ми не говоримо про роботу суддів Ірини Григор'євої, Жанни Єленіної та трьох народних засідателів — ми говоримо про перші, хай навіть поверхові, враження від слухань, які, всупереч намiрам нової влади, так і не стали «процесом року», «подією року», «сатисфакцією року».

Здається, наш розчарований у політиці й особливо політиках народ уже нічим не здивуєш. Навіть найполум'яніші активісти Майдану, спостерігаючи за тим, як їхні колишні провідники виторговують собі кращі умови вступу в коаліцію з колишніми противниками (або, якщо комусь іще до вподоби революційна риторика, «бандюками»), вже навіть спльовувати гіркою слиною перестали. Хіба ж їх збагнеш, тих політиків — ще вчора ладні були перегризти одне одному горлянки, а тепер... Утім «УМ» таки вирішила бодай спробувати розібратися в тому, що спонукає колишніх ворогів творити спільні коаліції. З цього приводу — інтерв’ю однієї з найвідданіших представниць Партії регіонів, народної депутатки Людмили Кириченко.

Засідання робочої групи зі створення «широкої» коаліції перенесено на кінець тижня. Між переговірниками залишаються розбіжності, і їм треба погодити протокол протиріч. «Це серйозні розбіжності, і якщо наші партнери, котрі хочуть увійти до «антикризової» коаліції, не будуть iти на компроміс, це дуже ускладнить процес прийняття остаточного рішення», — говорить лідерка фракції Партії регіонів Раїса Богатирьова.

Не встигли народні депутати як слід оклигати від канікул і призвичаїтися до парламентських буднів, як у Верховній Раді вже відбулася перша міжфракційна сутичка. Склад основних учасників традиційний: Партія регіонів проти Блоку Юлії Тимошенко, передовики влади та опозиції. Лінія конфлікту між ними виявляється більш широкою й глибокою, аніж це здається на перший погляд. Бо йдеться не про партійні інтереси і не про банальне створення чергової тимчасової слідчої комісії ВР (цього разу — з приводу зростання газових тарифів для населення), а про демократію в Україні загалом.
Бучу здійняв БЮТ. Бо представники коаліції, хоча спочатку формально й погодилися на Юлину ініціативу, потім перекинули її з ніг на голову настільки, що тепер опозиціонери абсолютно справедливо лементують: чи може при новій коаліції бути демократична опозиція взагалі?

Опозиція збільшилася на ще одну партію — «Реформи і порядок». Щоправда, умови в Україні складаються так, що одразу доводиться уточнювати, кому ти опонуєш: Президентові, урядові чи, скажімо, главі райадміністрації ім’ярек? ПРП свого цільового ворога намалювала: це уряд Януковича та «антикризова коаліція».

Пообіцявши народу газ по 135 (перший віце-прем'єр Азаров) чи й того оптимістичніше — по 130 доларів за тисячу кубометрів (міністр палива та енергетики Бойко на економічному форумі у польській Криниці), урядовці поставили перед собою нелегке завдання. Тим паче за умов, коли про прямі поставки «блакитного палива» з Туркменістану можна забути — як уже писала «УМ», Туркменбаші ударив по руках із російським «Газпромом», продавши йому одним махом фактично увесь вільний від контрактів з Іраном газ (нагадаємо, за ціною 100 дол./м3). Втім «синьо-білі» українські урядовці, з огляду на давню дружбу з «великим газовим сусідом», оптимізму не втрачають. Днями Прем'єр Віктор Янукович провів робочу зустріч з міністром палива та енергетики, під час якої Юрій Бойко поінформував свого найвищого шефа про результати робочої поїздки до Москви й вельми позитивно відгукнувся про переговори з керівництвом «Газпрому».