Ювілей зневодненої духовної столиці України. Оргметушня, панегірики і банальності, попсові конкурси, феєрверки. Але нам запраглося поговорити не про «букву», а про «дух» Львова, львів'ян, Галичини, які завжди виокремлювалися в особливу касту на тлі «великої України». Анклав «найукраїнськішої України», чорнявий, впертий, набожний, діалектний, суціль «помаранчевий». Нам запраглося поговорити з львів'янами, які складають духовну еліту Львова і всієї держави. Наш співрозмовник — знайомий читачам «УМ» Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету, директор Інституту релігії та суспільства, філософ, богослов, філолог.

Ще на початку тижня особи, причетні до переговорного процесу щодо створення коаліції національної єдності, казали, що текст угоди залишається неопрацьованим на половину чи, принаймні, на одну третину. Проте позавчора ввечері після чергового раунду перемовин «нашоукраїнець» Анатолій Кінах дав роботі над текстом, яка триває за участі «Нашої України» та антикризової коаліції, іншу оцінку: «практично завершена».

Мабуть, лише та держава, в якій громадськість має реальні механізми для контролю над владою, може вважатися справді демократичною і прогресивною. Україна, на жаль, поки що до цього лише прагне. Однак самого лише прагнення «знизу» замало — необхідні кроки назустріч «зверху», від влади. Саме для того, щоб спонукати її до такого руху назустріч, представники провідних громадських організацій України вчора провели «круглий стіл» на тему «Пропозиції громадськості до програми уряду». Зокрема, у заході взяли участь голова комітету «Рівність можливостей» Олександр Чекмишев, голова правління Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» Ігор Попов, керівник програм економічного і соціального розвитку Українського незалежного центру політичних досліджень Максим Лациба, голова правління Громадської організації «Інтерньюз-Україна» Костянтин Квурт.

Знову невтішні статистичні дані: у серпні середня заробітна плата в Києві зменшилася на 1,2 відсотка у порівнянні з липнем і склала 1 тисячу 764 гривні на місяць. Як повідомляє прес-служба Київської міської державної адміністрації, у серпні середня заробітна плата загалом по Україні зменшилася проти липня на 0,5 відсотка. (До цього часу, нагадаємо, офіційна середня зарплата зростала). Найбільш низький рівень зарплат по Україні традиційно зафіксовано у Тернопільській області, де середня зарплата склала 723 гривні на місяць, зменшившись на 1,1 відсотка. Експерти прогнозують: далі — більше, така вже соціальна політика нового уряду.

Як писалося ще в темниках зразка 2001 року, Віктор Медведчук — «справжній мужик». Певно, що в цьому він та залишки його есдеківської команди переконані й зараз, коли СДПУ(о) програла фактично все, що можна було програти. Але тепер, коли титул «антикризового менеджера» перейшов до зовсім іншого політика, причому — «кревного» ворога пана Медведчука (ідеться про Віктора Балогу, який «забрав» у свого колишнього «патрона» його вотчину, Закарпаття), тепер, коли цей «антикризовий менеджер-2» взявся перетворювати Банкову з контори «Роги й копита» на фортецю такого Президента, який має зберегти вплив на судьби Вітчизни, лідер есдеків вважає справою принципу втрутитися в перебіг політичних подій. Зализавши рани після поразок на двох виборах і досхочу навідпочивавшись у Монте-Карло, «сiрий кардинал» режиму Кучми, «князь тьми i темникiв» запланував повернення. Якщо не на білому коні, то принаймні на якійсь кобилі постбальзаківського віку.

Роль окремо взятої особистості в теперішніх українських подіях настільки велика, що відразу після обрання Івана Домбровського головою Конституційного Суду почалися розмови про те, хто, в свою чергу, очолить Суд Верховний? Мовляв, якщо в КСУ чільну посаду зайняла людина «президентсько-нашоукраїнська», то керівне крісло у ВСУ має відійти комусь із Регіонів чи БЮТу. Так би мовити, для підтримання рівноваги судово-конституційних терезів.

Несподіваний поворот намітився у скандальному протистоянні акціонерів луцької телекомпанії «Аверс». Нагадаємо, що її співвласники намагалися шляхом штурмів, силових захватів та кишенькових рішень судів вияснити — хто з них головніший? Чи ті, хто дав благословення на створення потужної кабельної мережі (а серед засновників були впливові чиновники Луцької міськради, які нині вже не при владі), чи ті, хто взявся за виконання цього проекту і втілив його у новозбудовані офіси, підприємницьку діяльність та ін.? Насправді причиною бурхливого кипіння пристрастей у серпні — вересні цього року стали взаємні підозри акціонерів у непорядності одне одного та закулiсні ігри з приводу продажу активів компанії.

Зараз коаліція національної єдності — наразі хоч і не створена, але принаймні означена як мета кількох політичних сил, — переживає випробування на свою придатність. Упродовж минулого тижня з'явилося кілька резонів, які можуть відштовхнути «Нашу Україну» від формування цього союзу з «Регіонами», СПУ та КПУ. Насамперед, цими чинниками є позиція щодо НАТО лідера коаліції Віктора Януковича та його бійців у парламенті, держбюджет-2007, зрештою, війна повноважень. Після останніх кроків із боку «антикризовиків» у «Нашій Україні» побільшало сумнівів щодо потреби формування «широкої» коаліції. Не виключено, що «регіонали» своєю впертістю самі спровокували такий перебіг подій: навіщо їм «НУ», коли з соціалістами та комуністами теж добре, теж більшість? Про все це розмовляємо з народним депутатом від «Нашої України» Борисом Беспалим — одним із найактивінших у «помаранчевій» фракції.