Пообіцявши народу газ по 135 (перший віце-прем'єр Азаров) чи й того оптимістичніше — по 130 доларів за тисячу кубометрів (міністр палива та енергетики Бойко на економічному форумі у польській Криниці), урядовці поставили перед собою нелегке завдання. Тим паче за умов, коли про прямі поставки «блакитного палива» з Туркменістану можна забути — як уже писала «УМ», Туркменбаші ударив по руках із російським «Газпромом», продавши йому одним махом фактично увесь вільний від контрактів з Іраном газ (нагадаємо, за ціною 100 дол./м3). Втім «синьо-білі» українські урядовці, з огляду на давню дружбу з «великим газовим сусідом», оптимізму не втрачають. Днями Прем'єр Віктор Янукович провів робочу зустріч з міністром палива та енергетики, під час якої Юрій Бойко поінформував свого найвищого шефа про результати робочої поїздки до Москви й вельми позитивно відгукнувся про переговори з керівництвом «Газпрому».
А поки «регіональні» можновладці обговорювали газові перспективи держави, найбільший «дон» України часу дарма не гаяв і потурбувався про інтереси власного господарства. До якого, нагадаємо, Україна як держава поки що не входить, хоча немає меж досконалості... Отже, як повідомила російська газета «Ведомости», холдинг «Систем кепітал менеджмент» (СКМ), який належить Рінату Ахметову, отримав право на прямі закупівлі газу в Росії. Якщо точніше, ліцензія на поставки 2 мільярдів кубометрів газу по нерегульованому тарифу на три роки видана ТОВ «Метінвест БВ», що належить «СКМ». Як повідомляє видання, начальник управління «Метінвесту БВ» Олег Капров заявив, що компанія постачить газ на 90 підприємств України.
Ситуація дивна, особливо якщо врахувати, що за відомими угодами, підписаними на початку року НАК «Нафтогаз України» й «Газпромом», монопольне право на постачання «блакитного палива» в Україну належить компанії «Росукренерго». На цьому наполягають і її речники, запевняючи, що й надалі всі поставки газу в Україну будуть здійснюватися лише через цю компанію. Група ж «Метінвест» роз'яснює: «свій» контракт вона уклала лише для того, щоб «мати можливість безперебійного забезпечення підприємств групи «Метінвест холдинг» природним газом у необхідному обсязі у разі дефіциту його в існуючих постачальників на українському ринку». «Підстрахувалися» тобто, бо виробництво зупиняти не можна, а хтозна, чого від цієї держави чекати. Незважаючи (чи саме через те), що на її чолі стоять «свої» керівники.
Власне, у тому, що за будь-яких обставин «синьо-білі» свої інтереси захистять, можна було й не сумніватися. «Донецькі» завжди звикли бачити пряму вигоду в першу чергу для себе, і вже тільки на якомусь місці після цього вони, можливо, змушені думати й про національні інтереси, — наголошує у коментарі «УМ» Олександр Гудима, колишній керівник парламентського комітету з ПЕК, член Української народної партії. — Ні Андрій Клюєв (віце-прем'єр з питань ПЕК. — Авт.), ні Ахметов, ні інші члени їхньої «артелі» про власний бізнес не забудуть за жодних обставин. Тим паче тепер, коли вони у владі міцно й надовго, і приховувати свої інтереси не обов'язково. Кажете, монополія «Росукренерго»? «Та невже ж пан Янукович із паном Ахметовим не домовляться з президентом Росії Путіним і «Газпромом» про певні об'єми газу для наближених до «дружнього» вкраїнського фінансово-промислового угруповання? Зрештою, для цього «донецькі» завойовували владу — щоб не платити, як усі інші, умовно кажучи, 150 доларів за тисячу кубометрів газу з 1 січня, а отримати право на закупки в «Газпромі» чи навіть у Туркменістані певних об'ємів газу для своїх підприємств. А можливо, й не тільки для своїх».
А про жорстку й «одноосібну» монополію «Росукренерго», мабуть, говорити незабаром уже не доведеться. Адже, як нагадує пан Гудима, цю компанію реально контролюють Кремль і «Газпром». І якщо в цьому буде потреба, наявні домовленості можна змінити на догоду новим контрактам, можливо, — створити ще одну чи й дві фірми за зразком «РУЕ» і також наділити їх «газопостачальними» правами. Аби бажання...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
