Майданчик перед Харківським оперним театром невдовзі прикрасить тендітна постать актриси Людмили Гурченко. Повернути хоча б у бронзі знамениту землячку додому вирішив мер міста Михайло Добкін руками місцевого скульптора Сейфаддина Гурбанова. Процес створення образу — у самому розпалі, хоча митець не приховує від громадськості власні муки творчості. «Вона якась невловима, — говорить він. — Ніби й прекрасна зовні, але настільки багата душею, що, коли берешся передавати деталі , все одно відчувається певна штучність». Як і слід було очікувати, прима не знайшла часу для роботи в майстерні, тому її образ художник ліпитиме за фотографіями. Останні Гурбанову запропонував знову ж таки Добкін, у сімейному альбомі якого знайшлося місце і для улюбленої акторки.

Східні ворота України тепер мають, без сумніву, модерний вигляд. Днями у Харкові була офіційно відкрита друга черга пасажирського терміналу. Він обслуговуватиме приміські електрички північного напрямку, включаючи швидкий потяг Харків—Москва. Новий вокзал має всі шанси перетворитися з часом на «російський». Невдовзі звідси відправлятимуться експреси до обох столиць сусідньої Федерації. Залізничники запевняють, що тоді, дякуючи поїздам, швидкість яких сягатиме 200 кілометрів, до Москви та Пітера можна буде домчати за лічені години.

Торговельна група «Таргет» звернулася до Верховної Ради з проханням відправити у відставку міського голову Харкова Михайла Добкіна. А заодно погрожує розпочати збір підписів за проведення референдуму про перевибори мера і подати позов до суду одразу на п'ятьох чиновників міськвиконкому. На думку підприємців, нова харківська влада, встановлюючи свої порядки у торговому та будівельному бізнесі, переступила межу дозволеного. А відтак мусить відповісти за влаштоване у місті безчинство.

Харківська обласна прокуратура має намір оскаржити в суді рішення місцевих депутатів, які місяць тому проголосили регіон «територією без НАТО». На думку слуг Феміди, червневими рішеннями «Про забезпечення статусу і конституційних основ суверенітету та незалежності України на території Харківської області» народні обранці аж сім (!) разів вийшли за межі правового поля.

На лісовій тренувальній базі Харківського університету цивільного захисту України всі алеї обрамлені сосновими шишками. Місцями курсантська мозаїка сягає вищого пілотажу, і тоді підручний матеріал по обидва боки тінистих доріжок шикується у вигляді геометрично виваженої паралелі.

Засновник і редактор «Местной газеты», що виходила у білоруському місті Волковиську, Андрій Шенторович тепер мешкатиме у Харкові. Недавно він звернувся до обласних чиновників із проханням надати йому політичний притулок і отримав позитивну відповідь.

За неповнi два місяці у Харкові вже втретє спрацював саморобний вибуховий пристрій. На щастя, цього разу трагедія сталася в безлюдному місці, оскільки власник вибухівки діяв серед ночі. До того ж він не встиг використати її за призначенням - смертоносний заряд розлетівся на осколки просто в його руках.

У нічне небо під Харковом «ціляться» одразу два десятка любительських телескопів. Їхнiй слабенькiй, за теперішніми мірками, оптиці вдається «пробити» завісу важких хмар, і серед темної безодні космічного простору астрономи таки «виловлюють» брилеподібний обрис містичного Сатурна. У віконці труби він точно такий, як на зоряній карті шкільного підручника, правда набагато яскравіший. Заради цього нетутешнього світла вітчизняні любителі зоряного неба разом із зарубіжними гостями збиралися у Харкові на УкрАстроФорум уже вп'яте.

Перше відчуття того, що «бєспрєдєл» до Харкова таки повертається, з'явився за годину до початку сесії, на площi Свободи. Тут вишикувалося одразу два мітинги (один за відставку Арсена Авакова, інший - проти), які зібрали приблизно по 15 тисяч чоловік. Шлях громадських активістів до Будинку рад надійно охороняли щити і дві шеренги правоохоронців.

На крила своїх мрій ми з дитинства звикаємо вішати пута у вигляді застережливого «якби». Мовляв, от якби не цей кирпатий ніс, худий гаманець, свавільний начальник, дощ за вікном або, наприклад, дірка у колесі старенької «дев'ятки», то все в житті могло б бути зовсім по-іншому. Така собі заспокійлива пігулка для всеперемагаючої ліні або власноручно виплеканого комплексу меншовартості. Про те, що ця хвороба виліковна, свідчать мільйони томів психологічних посібників. І, до речі, не лише вони. Представники італійського центру «Arivano del maler», наприклад, чотири дні поспіль переконували харків'ян у тому, що повірити в себе можна при допомозі звичайнісінької ляльки. Правда, для цього її треба створити власними руками, вигадавши їй цікаву земну історію.