Трагедія сталася в одній із багатоповерхівок у районі Залютино. Як тільки молода жінка завела візок із дитиною до кабіни, перед нею несподівано зачинилися двері. Злощасний ліфт стрімко полетів униз і вже через секунду застряв між поверхами. На допомогу викликали чергового ліфтера, якій пощастило спеціальним інструментом зробити у дверях невеликий отвір. Пролізти через нього змогла тендітна дівчина-сусідка. Вона й витягла малюка з небезпечної пастки.

Геннадія Горностаєва викликали до Дніпропетровської обласної прокуратури на допит і більше не відпустили... Депутатові Харківської облради та відомому в регіоні підприємцю інкримінують перевищення службових повноважень і крадіжку державного майна в особливо великих розмірах. До слідчого ізолятора його відправили з суто практичних міркувань — правоохоронці сусідньої області побоюються, що пан Горностаєв, перебуваючи на свободі, «перешкоджатиме встановленню істини, спробує вплинути на слідство і скоїть нові злочини».

До берега прикуті два човни, з яких просто на пісок звисли рибальські сіті. Між чорним мотуззям поблискують спини вже мертвої риби. Поруч безпорадно вовтузяться напрочуд живучі раки. Хвости багатьох із них ще міцно тримають ікру, але шанс зберегти свою майбутню малечу в них стрімко тане, мов вранішня роса на прибережній траві. Операція «Нерест», затіяна державними інспекторами разом із користувачами Червонооскільського водосховища, що на Харкiвщинi, вперто вимагає гостросюжетної родзинки. Без цієї візуальної дрібниці картина життя на штучному «морі» здалася б надто буденною.

Боротьба за крісло міського голови у Харкові проходила в основному під комунальними гаслами. «Регіонал» Михайло Добкін переконливо обіцяв землякам відмінити новий тариф на квартплату, запропонований «нашоукраїнцем» Володимиром Шумілкіним, — і таки переміг. Різницю між витратами і прибутками ЖЕКів кандидат обіцяв компенсувати з міського бюджету. Мовляв, попередня команда задіяла не всі резерви поповнення харківської казни. Тому, усунувши цей недолік, «регіонали» вполюють одразу двох зайців.

П'ятірку зачинщиків акції протесту у харківському СІЗО посадили до карцеру. Ще шістнадцять арештантів змушені були пройти через більш гуманну систему загратного виховання. Сьогодні стан здоров'я потерпілих у лікарів не викликає тривоги. Допомогу їм надали фахівці відомчої медчастини. За словами правоохоронців, невеликі порізи, які нанесли собі бунтарі, довелось замазати йодом та зеленкою. Кільком підслідним наклали скоби.

НП сталася позавчора в холодногірському слідчому ізоляторі № 27. Напередодні травневих свят правоохоронці організували тут , як вони говорять, традиційний рейд і з'ясувалося, що утриманці закладу встигли обзавестися забороненим для виправної системи «господарством». За результатами перевірки, адміністрація прийняла рішення посилити режим утримання арештантів, що й викликало бурхливу хвилю протесту.

Головний санітарний лікар України Сергій Бережнов особисто перевірив роботу харківського фармацевтичного підприємства «Біолек» і визнав, що вакцину для туберкулінової діагностики виготовляють, зберігають і транспортують тут без порушень. Раніше до такого ж висновку прийшла і державна комісія, яка працювала у Харкові за дорученням Міністерства охорони здоров'я після проблемної вакцинації у Вінницькій, Хмельницькій та Херсонській областях, коли через погіршення самопочуття до лікарні потрапило одразу 170 школярів.

Цього року Першотравень у Харкові урочисто відзначали тільки дві політичні сили — Комуністична партія України і Націонал-більшовицька. Разом їхні активісти сформували на площі Конституції півторатисячну колону і дружним маршем планували вирушити центральною вулицею до майдану Свободи. Саме там над адміністративними будинками і досі височить незмінний вождь «червоних» Володимир Ленін.

Одна з найвідоміших телекомпаній Харкова —медіа-група «Об'єктив» — більше не виходитиме в ефірі каналу «Сімон». Журналісти також тимчасово призупинили випуск однойменної газети і припинили трансляцію новин на радіохвилі.

За півтора місяця до останнього дзвоника українські школи переповнені хронічно втомленими людьми. Учителі з потаємною мудрістю прагнуть зберегти себе до відпустки. Діти відчайдушно чекають канікул. Складається враження, що на цій території немає життя, яке приносило б її мешканцям радість. Особливих знань згадана вище територія не приносить також, бо лише одиниці випускників примудряються вмістити у своїх головах запропонований шкільною програмою матеріал. Але заради чого тоді кожен ранок маленького українця довгих дев'ять місяців починається саме біля цих дверей?