Близькість газових труб, що пронизують не один населений пункт Харківського регіону, доволі часто спонукає місцевих жителів до різного роду лиходійства. Ось і недавно співробітники обласного УБОЗу затримали двох учасників злочинної групи, яка спеціалізувалася на розкраданні газового конденсату. Причому на території не лише своєї, а й Полтавської області.

До Харкова, схоже, повертається дифтерія. За останні півроку ця тажка недуга уразила одразу чотирьох чоловік. І ось нове повідомлення: у реанімаційному відділенні обласної інфекційної лікарні нині перебувають дві жінки віком 51 і 47 років, стан здоров'я яких медики називають дуже тяжким. Ще одна пацієнтка потрапила до клініки з підозрою на дифтерію і нині проходить обстеження.

Серпень для святкування харківського ювілею обрали з цілком прагматичних міркувань: 23 числа — місцевий День перемоги і заодно День міста. А 24-го, зрозуміло, — чергова річниця незалежності України. Отож, аби життя на теренах мегаполісу не перетворилося на довге масове гуляння, пожертвувати вирішили останньою декадою літа. Словом, почнуть харків'яни двадцятого, а там уже — як Бог дасть і на скільки вистачить грошей.

Потріпаний гімалайським вітром прапор Харкова повернувся додому, зайнявши почесне місце в кабінетному лабіринті мерії. Тепер він приречений бути символом, оскільки побував на одній з найвищих вершин світу в ювілейний для слобідської столиці рік.
Ідея включити до святкової програми ще й цей героїчний пункт належала відомим українським альпіністам Сергію Бершову та Ігорю Свергуну. З вертикальної висоти Чо-ойю (навіть якщо розглядаєш її у слайдовому варіанті), добре видно, наскільки той вибір був правильним. Адже поспiхом відремонтовані дороги хоч і стали наочним свiдченням підготовки міста до 350-річного ювілею, все ж мало асоціюються, власне, з самим святом. Рідний же прапор на висоті, яку здолати під силу представникам далеко не кожного міста, якраз той випадок, що втішив самолюбство і найбайдужішого до ювілейної метушні харків'янина.

Двоє громадян Нігерії потрапили у Харкові до слідчого ізолятора, оскільки чорношкірі хлопці не придумали нічого кращого, як кинутися з кулаками на самих блюстителів порядку.

Пізно вночі жінка проснулася від підозрілого гуркоту в сусідній кімнаті: пробираючись через кватирку до помешкання, непроханий гість скинув на підлогу горщик з кімнатними квітами. Найгірші передчуття господарки справдилися одразу: в темному коридорі вона віч-на-віч зіткнулася з п'яним 17-річним хлопцем. Очевидно, ніжний вік крадія додав їй сміливості, адже, не розгубившись, пенсіонерка кинулася випроводжати нападника геть.Проте останній, схоже, був налаштований більш рішуче і полоснув її заздалегідь припасеним ножем.

Виконавець відомих радянських шлягерів повернувся до рідного Харкова з Америки і планує відкрити єдиний в Україні Центр естради, фестивалів і конкурсів. Батьки міста вже пообіцяли найняти блудного сина на конкретну роботу, а директор Оперного театру Георгій Селихов дав «добро» на тимчасовий притулок під дахом свого розкішного закладу. Автор ідеї також розраховує на отримання невеликого стартового капіталу, але в майбутньому, схоже, готовий покластися на сили власного колективу.

Саме таку нищівну оцінку дав мер Харкова Володимир Шумілкін чотирьом підрядникам, які виграли цьогорічний тендер на ремонт міських автомагістралей. Причому йдеться не про забуту Богом та чиновниками окраїну, а найцентральніші вулиці — Сумську, Отакара Яроша і проспект Леніна. Саме вони у серпні приймуть найбільшу кількість городян та гостей міста, що братимуть участь у святкуванні ювілею, — 350 років Харкову.

На Сімферопольській трасі поблизу Мерефи сталася неймовірна за своїм трагізмом ДТП: водій «дев'ятки» на повній швидкості врізався в загорожу мосту. Його двоє синів, чотирьох і семи років, загинули на місці аварії. А дружина з десятимісячною донькою потрапила до нейрохірургічного відділення Харківської лікарні швидкої допомоги. У дівчинки — закрита черепно-мозкова травма і сильний струс мозку.

Людина може спокійнісінько пройти свій земний відрізок часу, так і не збагнувши до кінця, навіщо подібна нагода їй трапилася взагалі. Але, мабуть, і найпрагматичніший із прагматиків бодай раз у своєму житті завмирав перед нетутешньою красою зоряного неба. Усе земне на його тлі маліє до дріб'язку, і треба, очевидно, бути аж надто закостенілим матеріалістом, аби не розгледіти у цьому факті для себе глибокий зміст. Проте як би людство впродовж багатьох віків не напружувало свої могутні мізки, таємниця небесного купола Землі так i залишається до кінця не розкритою. Розмова з директором Харківського планетарію, астрофізиком Галиною Железняк, — тому ще один доказ.