На жаль, є люди, які внаслідок перенесених захворювань, травм, лікування токсичними препаратами або впливу дуже гучних звуків мають порушення слуху (а це приблизно 10% населення світу, і їх кількість невпинно зростає). Необхідність постійно перепитувати, просити, щоб інші розмовляли гучно та чітко, неможливість спілкування по телефону — все це не дає повною мірою та без проблем виконувати свої посадові обов’язки. Такі діагнози як приглухуватість або глухота змушують людей звільнятись iз роботи або відмовлятись від перспективи кар’єрного зростання.

Здавалося б, ніщо так не заряджає нас позитивом, як свята. Приємні клопоти, пов’язані з підготовкою до дати «ікс», пошук подарунків та очікування дива наповнюють життя особливим сенсом і піднімають настрій. А ще коли цей настрій пахне мандаринками і хвоєю, відлунює салютами і тостами, веселощами під келих традиційного шампанського, то отриманих емоцій має вистачити надовго. Тим паче що перша декада січня зазвичай минає у відпочинковому режимі, а про роботу якщо і згадуємо, то, радше, теоретично.

Однак багатьом із нас знайоме це відчуття: свята закінчились, а сили рухатися далі немає. І тебе вже не просто напружує, а емоційно вбиває необхідність щоранку під звуки нахабного будильника підіймати себе з теплого ліжка і запаковувати в уніформу рутинних обов’язків. За спостереженнями психологів, для того, аби «відновитися» після святкових канікул і повернутися до звичного життя, людині потрібно від чотирьох днів до кількох тижнів. Усе залежить від особливостей характеру. А ось у цей перехідний період доводиться продумувати кожен свій крок — і вдома, і на роботі. Починаючи від ритуальної ранкової кави і завершуючи вечірньою ванною.

«Ви навіть не уявляєте, скільки зараз людей хворіють на гепатити, — розповіла нещодавно мені знайома, яка працює в інфекційному відділенні однієї з черкаських лікарень. — Прийшла днями жіночка, зовсім молода, на п’ятому місяці вагітності. Де та хвороба взялася — уявлення не має, гепатит знайшли під час планового обстеження, обов’язкового для всіх вагітних…». Власне, хворобу й вважають підступною саме через те, що людина довгий час може з нею жити й не підозрювати про свою біду. Через це гепатит ще називають «лагідним убивцею» — хворому нічого не болить і він вважає себе цілком здоровим. Останніми ж роками хвороба набула таких масштабів, що фахівці серйозно забили на сполох. Про сучасний стан розповсюдження вірусних гепатитів В і С в Україні та світовий досвід подолання цих вірусів говорили в один з останніх днів минулого року на міжнародній зустрічі в Києві вітчизняні та зарубіжні медики.

Сеанси музикотерапії запровадили у відділенні інтенсивного виходжування та реабілітації новонароджених обласної дитячої клінічної лікарні. Десятихвилинні музичні «пігулки» крихітні пацієнти «ковтають» тут тричі на добу: вранці, обідньої пори та перед вечірнім сном. Їхній благотворний вплив на немовлят помітний, як кажуть, неозброєним оком. Занурюючись у гармонію звуків, вони активно реагують на почуте: рухають ручками та ніжками, а потім солодко засинають. Такі «танці» вкрай необхідні малюкам передовсім для розвитку рефлексів, які у недоношених нерідко «загальмовані». Музика стає ще й своєрідним камертоном, що налаштовує наймолодших слухачів на природні біоритми, допомагає їм, образно кажучи, не відстати від життя. Зрештою, її цілющі властивості відомі здавна, тією ж музичною класикою послуговуються не тільки дитячі лікарі.

В одному з випусків «УМ» (24 листопада №213 (4420) було опубліковано статтю «Якщо Ваш малюк не чує, головне — не гаяти часу!». Ця публікація викликала значний резонанс у читачів. Ми попросили головного лікаря Центру слухової реабілітації «Аврора» Олену Хоменко відповісти на їхні запитання.

Волиняни вже встигли відчути смак змін у системи охорони здоров’я. Не чекаючи закінчення українського експерименту з реформування галузі, волинська влада впродовж цього року активно вибудовувала нову медичну вертикаль. Утім люди, заради яких усе це начебто й роблять, не в захваті від того, що відбувається з місцевими лікарнями...

Американські солдати, що воювали в Іраку, відтепер зможуть лікуватися в унікальній клініці, яка поки що не має аналогів у світі. Перший госпіталь флоротерапії відкрився в Монтгомері (штат Алабама, США). Пацієнтів тут не лікують традиційними таблетками, уколами, крапельницями тощо. Натомість їх буквально купають у свіжих трояндах, фіалках, орхідеях, півоніях, вирощених у розташованому поряд величезному квітковому господарстві. І, що найцікавіше, у багатьох випадках цей несподіваний метод терапії дає набагато кращі результати, ніж традиційні схеми лікування таких пацієнтів.

Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією все–таки виділить Україні чималі кошти на протидію ВІЛ–СНІДу. Правління фонду ухвалило рішення задовольнити в повному обсязі заявку України на ці кошти, подану ще в серпні 2010 року. Упродовж цього часу медики, чиновники, пацієнти, які потребують лікування, представники громадських організацій, що відстоюють права ВІЛ–позитивних людей, непокоїлися: а ну ж бо фонд відмовить? Без гранту держава не змогла б самотужки забезпечити ліками всіх пацієнтів із ВІЛ, яким треба постійно вживати медикаменти. А отже, тисячі українців опинилися б у дуже скрутному становищі.

Після серії нещасних випадків на уроках фізкультури, коли діти раптово помирали від навантаження, влада провела кілька гучних засідань, надавала школам і поліклінікам «по шапках», видала низку приписів, інструкцій, наказів. Було створено комісії, робочі групи, запроваджено обов’язковий медичний огляд для школярів. Утім кардинальних результатів це не дало, кажуть експерти. У деяких навчальних закладах учителі, побоюючись трагічних наслідків, настільки зменшують фізичне навантаження для дітей, що нівелюється сама ідея цих уроків. Адже легкі вправи, які фактично не потребують зусиль, не тренують м’язи та серцево–судинну систему, не виробляють витривалість, спритність, силу. Виходить, замість того, аби розв’язувати проблему зсередини, тобто працювати на зміцнення здоров’я дітей, її просто уникають, іще більше погіршуючи ситуацію. І лікарі, і педагоги (щоправда, здебільшого не в офіційних коментарях, а в приватних бесідах) погоджуються: для запобігання смертності школярів потрібні інші методи.

При стресових умовах бактерії можуть на якийсь час прикидатися мертвими, зводячи процеси життєдіяльності до мінімуму. Ймовірно, саме так їм вдалося сховатися від медиків під час безпрецедентної хвилі харчових отруєнь, яка цього року прокотилася Німеччиною.