Чесно кажучи, я не вірив, що збройні сили Туреччини коли-небудь наважаться на продовження довгої традиції військових переворотів. А ось один з наших розвідників попереджав - не поспішай з висновками.

Судочинством всі по горло ситі.
В діамантах — прокурорська саранча.
Куми й блазні серед фаворитів
І війною покалічене хлопча.

…П’ять років тому трембіти сумовито сповістили горам, що свою земну співанку скінчив Михайло Нечай. Один з останніх мольфарів Карпат, один з останніх Хранителів гуцульської Традиції. Один з останніх Вартових Гуцулії…

Мені завжди подобалось проводити свій вільний час із вашою газетою, яка постійно привертає нас — пересічних українців, які мешкають, так би мовити, в «глибинці», цікавими темами публікацій, і хоча тепер — час розвитку різних ІТ-технологій

Людина я похилого віку (87 років), читаю «Україну молоду» із захватом. У кожному номері газети знаходжу цікаві, повчальні, загострені на сьогодення матеріали.

При спробі попросити вимкнути брехунця пасажирів залякують засинанням водія на довгому маршруті й неминучим при цьому ДТП. При зауваженнях пасажирів щодо репертуару, водії апелюють до цінностей пролетарського колективізму "Всі слухають — і ви слухайте".

Прототипом «України молодої» можна назвати суботній випуск газети «Радянська Україна». Він і виходив нинішнім форматом «УМ», тоді як «Радянка» по буднях продовжувала виходити великим форматом із традиційною тематикою і змістом.

Гармонію розвитку мого покоління вкрай доконала ідеологія більшовицького вождизму. Пам’ятаю, як у школі нас примушували співати про таке: «Сталін — наша слава боєвая, Сталін — наша юность і польот!

Зізнаюся: факультет журналістики КДУ дав мені дуже мало профільних знань. Моїм університетом була «Україна молода», де я працював уже з першого курсу і де вчився як професії, так і життєвих премудростей.