Колишній глава Шевченківської райдержадміністрації Києва, лідер громадського руху «Кияни передусім!» Віктор Пилипишин, що йде на вибори по 223–му округу, взявся задобрювати виборців подарунковими пайками.

Війни за двори, парки, дитячі майданчики із забудовником та його найманцями — вже усталена реальність «розбудови» і «розвитку інфраструктури» Києва. Не так давно «УМ» писала про те, як мешканці Святошина разом із громадськими активістами буквально силоміць виривали у забудовників лісову ділянку із віковими соснами, де планували поставити черговий генделик.

Якщо вам у Києві на виході з переходу, тунелю чи просто серед вулиці вручать не агітку якоїсь партії, рекламу дверей чи інформацію про знижки, а рекламу наркотика — не дивуйтеся. Свого часу галасу наробили листівки із зображенням напівголих дівчат, на яких пропонують замовити собі котрусь для інтимного дозвілля. Але ж нічого — звиклися, і тепер таке нікого не дивує...

Прийшов час реклами синтетичних стимуляторів та стимуляторів–ейфоретиків. Наступного разу здивує хіба що пропозиція послуг кілера.

Заборона грального бізнесу в Україні — це звичайнісінька фікція, а подекуди — зайвий мотив для піару окремих політиків. У 2009 році уряд Тимошенко урочисто взявся за боротьбу iз залами гральних автоматів, які викачують гроші у довірливих громадян. Тоді вийшов Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні», пункт 2 якого говорить: «В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх». Заборонені заклади по всій країні на короткий час закрилися. Однак згодом поновили діяльність — як інтернет–клуби чи інтернет–кафе. Власники знайшли «дірку» в законі — заборона не поширюється на інтернет–клуби та комп’ютерні стимулятори. Тож ігрові автомати стали віртуальними — оселилися в комп’ютерах. Відтак через інтернет–мережу, сидячи за комп’ютером, гравці могли отримувати бонуси, які згодом конвертували у гривні. Скоро вже нова влада вирішила закон «підправити», змінивши саме термінологічне визначення грального бізнесу, до нього віднесли інтерактивні заклади, комп’ютерні стимулятори та електронне казино.

Та все знову вийшло не так. І якщо ви зайшли до сяючого кольоровими вогнями закладу, на якому написано «Державні лотереї», і побачили там кілька десятків ігрових автоматів — не дивуйтеся. Це не ігрові автомати, а «термінали». У деяких випадках працівники можуть навіть показати ліцензію на діяльність та постанову суду, який не побачив у ній порушення закону. А міліція на ваш виклик тільки обуриться — мовляв, змусили тільки витрачати час. Бо тепер гральні автомати з інтернет–клубів перетворилися на «Державні лотереї» з терміналами. А на лотереї заборона не поширюється.

Суд над тещею Вадима Колесніченка — директоркою Жашківського дитсадка Валентиною Македон, яка у 2007 році обпекла горло своїй підлеглій нашатирем, — знову не відбувся. Як повідомила «УМ» потерпіла вихователька Галина Хрущ, судове засідання, призначене на вчора, перенесли на 18 вересня.

Схоже, цьогорічний купальний сезон у Києві вже можна оголошувати закритим. Київська міська санітарно–епідеміологічна служба вже порівняла ситуацію в київських водоймах, зокрема у Дніпрі, з тією, яка була влітку 2010 року. Нагадаємо, тоді вони стали справжньою пасткою для відпочивальників — аномальна спека створила сприятливі умови для поширення хвороб, збудниками яких є бактерії та мікроорганізми (в тому числі і холери).

Цьогоріч уже теж офіційно заборонено купання на всіх пляжах столиці. Однак, на відміну від літа–2010, Дніпро (на якому розташовано найбільше київських пляжів), окрім рекордних температур, потерпає і від людських діянь. Науковці констатують, що «широкополий» забруднюється органікою, яка і живить бактерії.

Як повідомляє прес–служба КМДА, уже 24 серпня скандальне приміщення на Хмельницького, 7, зведене, за недавнім переконанням голови Попова, так, що є небезпечним для станції метро «Театральна», запрацює як музей міста. «Після восьмирічного призупинення експозиційної діяльності, у рік тридцятиріччя від дня заснування, Музей історії міста Києва запропонує відвідувачам цікаву експозицію. Історія міста, з якою ознайомить музей, розкривається через розповідь про життя киян — видатних, відомих і невідомих, — починаючи з часів Київської Русі і до сьогодення», — звітує КМДА.

У п’ятницю, близько 17–ї вечора, знімальна група програми «Знак оклику» телеканалу ТВі разом із репортером «України молодої» приїхала на виклик мешканців вулиці Московської, що на Печерську. Громада обурилася свавіллям, яке чинять будівельники на першому поверсі будинку номер 41/8.

Питання неналежного медичного забезпечення в столиці стає дедалі гострішим. Не так давно «УМ» писала про затримки у виплаті зарплати медпрацівникам, як почали отримувати скарги від мешканців міста — мовляв, швидку допомогу викликати стало вкрай проблематично.

«У мене проблеми з тиском. За номером «103» переважно відмовляються приїжджати. Кажуть, бригада на виїзді, — розповідає мешканка мікрорайону Нивки, пенсіонерка Валентина, — і дають номер «невідкладної допомоги». А там кажуть, що не виїдуть, бо немає бензину. У цій ситуації я обіцяю добре заплатити, аби лишень хтось приїхав. Це діє, але чекати доводиться з півгодини». Влада повільність та незадовільну роботу «швидкої» ніби й помічає — покладає великі надії на «лікування» усієї системи охорони здоров’я своїми реформами. У тому числі обіцяє вирішити нарощені роками проблеми екстреної та невідкладної допомоги. Але люди чекати не можуть — вони потребують цієї медичної допомоги вже зараз…

В інтернеті з’явилося повідомлення про новий скандал, спричинений приїздом до Києва патріарха Кирила. Журналістка Лана Самохвалова поділилася на своїй сторінці у «Фейсбуці» інформацією, отриманою, за її словами, від очевидців. «На трапезу на честь приїзду патріарха РПЦ Кирила запросили пані Галину Герегу (секретаря Київради, в. о. міського голови Києва. — Ред.). До останньої можна ставитися по–різному, але вона, по–перше, людина церковна (молиться, причащається), по–друге, будматеріалами допомагає найрізноманітнішим храмам. Вона, врешті, міське начальство, і її на цю трапезу запросили. Так ось, один із керівників протоколу РПЦ (його прізвище чи то Світлогорський, чи то Світогорський) сказав, показуючи на Герегу: «А що тут робить баба?». Коли йому прошепотіли, що це не баба, а муніципальне начальство, він повторив: «Яка різниця, вона — баба». Галина Герега (як віруюча жінка) розплакалася і пішла».