14 квітня в Санкт-Петербурзі відбулося щорічне нагородження переможців у галузі рок-музики, яке організовує відомий журнал FUZZ. Ця акція — найбільша за розмахом у північній столиці та займає чільне місце у всеросійських масштабах. Український гурт «Океан Ельзи» числився цього року у трьох номінаціях FUZZ: «Кращий альбом року» (за Gloria), «Краща група року» та «Краща live-група року».

Він пройде в уже традиційному для книжкових ярмарків місці — Палаці мистецтв, у рамках першого в Україні Міжнародного наукового симпозіуму «Візуалізація образу дитини в літературі». Президент Форуму видавців Олександра Коваль розповіла «УМ», що радіє з нагоди проведення Міжнародного наукового симпозіуму, який на теренах Східної Європи проходить уперше: «Для України це велика подія. Така поважна організація — Міжнародне наукове товариство з дослідження літератури для дітей та юнацтва (IRSCL) — проводить науковий симпозіум у нас.

95 років тому в аудиторіях Львівської академічної гімназії перші пластуни склали присягу бути вірними Богові та Україні, допомагати іншим, жити за пластовим законом та слухатися пластового проводу. З того часу учасниками першої та найчисленнішої скаутської організації країни стали десятки тисяч українців. Схоже, з часу відродження організації на початку 90-х уже всі чули про її історію, ідейних натхненників — Бандеру, Шухевича, почесних сьогоднішніх пластунів — Президента Віктора Ющенка, голову Української греко-католицької церкви кардинала Любомира Гузара...

Спочатку була «Коза». Дід її любив, а потім забив. Цю народну трагедію, яку вчать у школі, кілька років тому поставили студенти Університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Сумну козячу історію вони показували в селах Західної України. «Коза» там пішла не на шашлики, а «на ура». Бувало, люди казали, що не бачили виставу 50 років, як от у Гавареччині Львівської області... Після двох тижнів просвітницької діяльності мандрівні дяки, які насправді в Києві працювали на студії Lisard Films, повернулися до своїх прямих обов'язків: знімати фільми та вишуковувати грошi на некомерцiйнi проекти. І одного разу, сидячи на кухні, режисер Леонід Кантер спересердя сказав операторові Сергію Лисенкові: «Усе, я більше не можу! Випрошувати три копійки на зйомки? Краще шукатиму щастя в інших країнах. Повіддаю всі свої речі, продам техніку, а ці табуретки, на яких сидимо, рознесу по океанах...»
Це вже зараз, коли табурети зацементували на узбережжі Атлантичного та Індійського океанів, про це змонтували документальні фільми (десятисерійний «Із табуретом до Океану» — 2005 року, та трилогію «Із табуретом через Гімалаї» — 2006 року), а на середину травня запланована мандрівка до Північного Льодовитого (через Бiлорусь, Прибалтику, Росiю, Фiнляндiю i Норвегiю), подорожі без кордонів подобаються багатьом. А на рівні ідеї такий, на перший погляд, утопічний проект природно сприйняв мало хто. Для того щоб узяти в ньому участь, треба було тривалий час: збирати довідки, робити щеплення — для отримання віз; суттєво обмежувати свої витрати, щоб мати за що харчуватися та якось пересуватися протягом поїздок; тренувати тіло, аби стати витривалим, та врешті змогти залишити роботу, коханих, друзів та комфорт, щоб жити в наметах чи де доведеться, розробити маршрут, захворіти, загубити паспорт, мало не потрапити в китайську в'язницю, щоб врешті сказати: так, ми це зробили! Найважливішою умовою існування табуретного руху є свобода, вона ж, на думку ідейного натхненника Леоніда Кантера, і дисципліна. Разом із однодумцями Леонід ставив вуличні вистави на площах та маленьких подвір'ях Європи й Азії, при цьому знайомлячись із місцевим населенням. Про ці мандри та зйомки фiльмiв він розповів «УМ»:

Софія Андрухович, автор книг «Літо Мілени», «Старі люди» та «Жінки їхніх чоловіків», володар премії «Літературний Олімп» у номінації «За те, що природа не відпочиває», донька письменника Юрія Андруховича та дружина поета і літературознавця Андрія Бондара, закінчила півторарічну роботу над новою книгою «Сьомга». Роману ще немає на книжкових розкладках, а сама авторка каже, що попри закінченість тексту, «ще не встигла його пережити і від себе відпустити». Втім усі, хто так чи інакше є причетними до «Сьомги», в один голос запевняють у відвертості книги, а Софія називає її «максимально щирою розповіддю про вигадані події». «Текст виник із мого бажання написати річ, у якій буде багато сексу, — розповіла вона. — Але хоча він у цій книзі і є, я вважаю, що вона про травми. Це маленька модель людського життя, прожитого мною паралельно. Всі люблять підглядати за кимось, і от «Сьомга» дає таку можливість. Це також така собі хірургічна операція, розтин. Це стиль життя, який передбачає чуттєве і еротичне сприйняття світу».

Сьогодні Алан Бадоєв, без перебільшення, кліпмейкер номер один в Україні — найстильніший і найдорожчий. Незважаючи на свої 26 років, він зняв більше 150 кліпів: серед інших у цьому списку є імена Ірини Білик, Світлани Лободи, Гайтани, ВІА «Гри», Віталія Козловського, «Таліти Кум» і найгучніше — Алли Пугачової. Бадоєв дуже точно і тонко відчуває артиста, з яким працює, створюючи для відео образ, який пасує виконавцю. Це він зробив із Юлі Міщенко у «Гаряча і гірка» шармовиту «фам фаталь» а-ля Патрісія Каас. Це під його керівництвом сексуальність Світлани Лободи аж ллється з кадрів практично всіх її кліпів. А дебютне відео Бадоєва — на пісню Ірини Білик «Снег» — навіть зараз є чи не найцікавішим серед усіх кліпів співачки. Подивившись кілька відеорядів Бадоєва, ви будете впізнавати його фірмовий почерк (чи, як дехто вважає, експлуатацію одних і тих самих вдалих ідей) у всіх інших. А інших на один тільки квітень заплановано аж шість... Не за горами і зйомки другого повнометражного фільму режисера — «Реаліті», а також презентація проектів, які вони «надумали» з новою підопічною Алана Тіною Кароль. Але ми почали з щойно презентованого — стрічки orANGELove.

Починаючи з полудня понеділка, весь посполитий люд український прикипів до телеекранів та радіоприймачів, які передавали суперечливі сигнали з будинку на Банковій, де Президент радився з коаліціянтами й опозиціонерами про те, як би їх розпустити. Всі чекали передбачуваної розв'язки: Віктор Ющенко підписує і оголошує указ про розпуск Верховної Ради, а вона у свою чергу не розходиться і (виходячи за рамки повноважень) оголошує указ Президента неконституційним. Перше звершилося близько дев'ятої вечора, друге — за півгодини по тому. Погляди звернулися на Майдан. Саме «помаранчевий» Майдан мав, на загальну думку, дотиснути регіонально-комуно-соціалістичну більшість у Верховній Раді. Одразу по голосуванні у ВР лідери об'єднаної опозиції Юлія Тимошенко, В'ячеслав Кириленко та Юрій Луценко оголосили, що об 11-й вечора вийдуть на головну революційну арену країни й звернуться до народу. Журналісти і просто кияни сподівалися почути заклик «На Майдан!», а натомість почули таке знайоме слово... «стабільність».

Насправді Влодко Кауфман (чи то пак Влодкауфман) мав бути економістом, принаймні такі перспективи вступу вимальовувалися, залишися він у Караганді, де народився. Чи, скажімо, природніше було б, якби Влодко, радянський студент Училища прикладного і декоративного мистецтва ім. І. Труша, був художником у класичному значенні цього слова і малював, наприклад, карпатські пейзажі. Але Кауфман пішов проти течії і вже другий десяток років шокує порядне галицьке панство епатажними поєднаннями елементів живопису, перформенсів та інсталяції, називаючи це одним словом — видиво. І це ще не зрозуміло: чи то українці ще не готові сприймати сучасне мистецтво, чи то Кауфман навмисно їх провокує, зачіпаючи святая святих.

Шлях від виникнення ідеї до останньої презентації orANGELove проходила майже два роки. За цей час ЗМІ активно повідомляли то про зміну акторського складу, сюжету та назви фільму, то про участь одного з перших українських фільмів у міжнародних фестивалях.

Російські кіношники знову довели конкурентоспроможність свого продукту. Слідуючи кон'юнктурі ринку, вони зняли і презентували добру романтичну стрічку «В очікуванні дива» — ще одну історію Попелюшки. «Ми залюбки дивимося казкові фільми, зроблені в Голлівуді. Але до сьогодні у нас не було своїх сучасних казок, в які так хочеться повірити», — говорить із цього приводу виконавець однієї з головних ролей, Фея, Володимир Крилов, якому теж набридли стрілялки та кров на екранах.