Не треба нас витягувати за будь-яку ціну – перемога від цього не наблизиться. Використовувати нас як зброю проти ворога – так. Знайте, що ми не слабке ваше місце. Якщо нам судилося стати цвяхами у віко труни тирана, то я хотів би бути таким цвяхом.
Просто знайте, що цей цвях не зігнеться.

Натовпом прокотилася інфа, що це була, виявляється, репетиція параду. Репетиція, Карл! У країні, де гадають не «ЧИ почнеться повномасштабний наступ», а «КОЛИ почнеться повномасштабний наступ»! Репетиція у суспільстві, де заборонені петарди і салюти!

Майбутньому лідеру нації потрібно хлєбнути трохи болота на мажоритарці – походити по обдертих школах, а не по офісах лондонських і вашингтонських фондів, помісити своїми ногами глину перед провінційним будинком культури, в якому тече дах, а головне – подивитися в очі своїм виборцям.

Боротьба за Україну повинна починатися не з війни за територію чи надра. Територію можна відвоювати! Війна повинна починатися з відвойовування власного інформаційного простору, який поверне українцям нашу історичну пам'ять, наших героїв і національних світочів, наші реалії і пріоритети.

Чи чули: кажуть, Міклошів-Бальцеровичів (такої ж думки й політолог В. Фесенко) вже попустило. Наче ось-ось уздріємо очікувані ознаки добробуту й процвітання. «Де там!» — скиглить дисонанс економічної кризи й загрози соціального вибуху.

«Как вы яхту назовете, так она и поплывет». Колись, коли я дивився Врунгеля малим, для мене стало цілковитою несподіванкою, що зі слова «победа» так просто вийшла «беда». Українцеві це справді не властиво. Для московитів же пройтись «по бедам» інших – то якраз і їхнє, то і є победа.

Страшенна спека: зав’яли кущі бузку, лілійники під будинками геть полягли на землю, а біля контейнерів зі сміттям дріботять голуби, вишукуючи якусь їжу, а деякі надулися і дзьо­биками повтикалися в асфальт.

Українська держава в частині функціонування системи української влади, як інструменту управління суспільними процесами та забезпечення розвитку держави та благополуччя народу, остаточно припинила своє існування.

60% дітей в Україні у віці до 14 років зазнають фізичного або психологічного насильства. Приблизно 10% чоловіків вважають, що вони мають право бити дружин або дітей задля «правильного виховання». Зважаючи на те, що цифри підбивало ЮНІСЕФ ще до війни, можемо передбачати зростання цих показників.