Свою подорож до Словаччини наші друзі розпочали... зi стресу. За кілька днів до старту — вони подорожували власною машиною — з'ясувалося, що в туристичному агентстві безнадійно зник закордонний паспорт. Причому агентство постійно «годувало» обіцянками віддати його завтра і зізналося про те, що документ загубили, в останній момент. Гроші за тур заплачені, відпустка на роботі підписана, а тут тобі така «радість»! Цим героїчним людям вдалося неможливе — за день зробити паспорт, ще за день відкрити візу і таки отримати заплановане задоволення на засніжених горах Словаччини. Співчуваючи їм, ми якнайменше думали про те, що й наша подорож під назвою «Легенди Середземномор'я» розпочнеться так само нервово. З тією тільки різницею, що нам загубили не документи, а багаж. Написавши заяву до відповідних служб аеропорту в Барселоні, ми спробували все ж таки не піддаватися роздратуванню, яке наростало, і повірити в те, що загублений багаж, як правило, знаходять і повертають. Так воно, власне, й сталося. Щоправда, вибачень від італійської авіакомпанії не дочекалися, але вже наступного дня нарешті дістали із привезеної до готелю сумки фотоапарат і розпочали повноцінну подорож Каталонією.

Спостерігаючи за нинішньою «елітою» боксу — з її вайлувато-бикуватими «звірами зі Сходу», слабкими колінами, не раз битими лідерами, — українські вболівальники не раз зітхали. Адже Віталій Кличко сказав, що не повернеться у бокс, і пішов у політику. Повернення українського «супертяжа» хотіли так сильно, що коли він усе ж таки вирішив відновити свою спортивну кар'єру, йому... не повірили. Але це таки правда: Віталій повертається! І вже у травні планує зустрітися на рингу з Олегом Маскаєвим. А головне, що радість спортивних прихильників Кличка-старшого анітрохи не зіпсувала настрій його політичним прихильникам і соратникам. Адже ні політику, ні тим паче своїх виборців «Залізний кулак» не кидає. «Мої плани щодо повернення у спорт нічого не змінять у моїх амбіціях та завданнях у політиці. Я залишаюся тут (у політиці. — Ред.), я знаю, що можу бути дуже корисним. Я не байдужий до тих процесів, які відбуваються в Україні», — сказав учора журналістам на сходах Київради її депутат, чемпіон світу в надважкій вазі за версією WBC Віталій Кличко.

Схоже, доброю традицією стає поява в Україні нових змагань, які організовують наші боксери, що досягли видатних успіхів на міжнародній арені. Нещодавно приклад братів Кличкiв наслідував чемпіон світу за версією WBO у суперсередній вазі Сергій Дзинзирук. Сьогодні він у рідних Броварах відкриє дебютний турнір найсильніших боксерів України на призи свого клубу. Упродовж чотирьох днів у спорткомплексі Броварського вищого училища фізичної культури на ринг виходитимуть по вісім кращих боксерів України в 11 вагових категоріях; півфінальні двобої відбудуться у суботу, а фінальні — у неділю.

Однією з центральних подій тижня, що минає, став приїзд до Києва Сергія Сікорського — найстаршого з чотирьох синів всесвітньо відомого авіаконструктора і нашого з вами земляка Ігоря Івановича Сікорського. Сергій Сікорський довгий час працював у керівній ланці заснованої його батьком американської корпорації Sikorsky Aircraft, що виготовляє гелікоптери, зокрема одну з найпопулярніших у світi моделей S-61. Тепер він уже на пенсії (за його власним висловлюванням — «у відставці»), але й досі є консультантом корпорації. Крім того, Сергій Сікорський продовжує кар'єру пілота (і це у 82 роки!) — щоправда, літає не на гелікоптерах, а на спортивних літаках.
В Україну пан Сергій приїхав на запрошення Президента Віктора Ющенка, а організував цю поїздку Віталій Кличко. Незважаючи на щільний графік візиту, Сергій Ігорович знайшов час для інтерв'ю «Україні молодій».

Наприкінці кожного року, за традицією, підводиться риска й робляться висновки. Тож час підсумувати 2006 рік і для українського спорту. Він вийшов неоднозначним, були успіхи й провали, точилися суперечки у федераціях, а під завісу відбулася й зміна головного «спортсмена» країни: профільного міністра Юрія Павленка з політичних мотивів замінив «регіонал» Віктор Корж.

З'їзди спортивних федерацій в останні роки часто нагадують політичні ристалища у Верховній Раді. Із законодавчим органом усе зрозуміло — там є «пироги», які потрібно ділити, а що, здавалося б, можна ділити у федераціях, які за визначенням не мають комерційного підгрунтя? Але ні, за «потоки» б'ються й там. До того ж керувати розвитком того чи іншого виду спорту вигідно з точки зору власного іміджу. З іншого боку, для спорту краще, щоб війну за їхню федерацію з-поміж затятих супротивників виграв справді здібний менеджер, а не популіст. У передостанній уїк-енд року конференції відбулися відразу в трьох спортивних федераціях — футбольній, гімнастичній та боксерській.