Більше тисячі книг видавництва «Грані–Т» і майже три тисячі пізнавальних журналів отримали днями вихованці сирітських закладів з Ізюма, Краснокутська, Лозової, Люботина і Кочетка. А також п’ятсот юних харків’ян, які через проблеми зі здоров’ям змушені користуватися інвалідними візками.

Дивна ситуація склалася на агрегатному заводі, що є підрозділом харківського танкограду. Підприємство постійно має замовлення, у тому числі й від іноземних фірм, працює фактично без збою, але його робітники ще з серпня минулого року не отримують гроші. Подачка у вигляді п’ять–десять відсотків від зарплати певний час рятувала від голоду, але в січні зникла й вона. Останній раз люди тримали у руках зароблені гривні напередодні новорічних свят. Їм видали по 50—150 гривень — хто скільки «заслужив». «Нині ми робимо двигуни для Китаю, — пояснив ситуацію робітник Віктор Ковальчук. — Вони дуже дорого коштують. А до цього був контракт із Пакистаном. Тоді, як і зараз, довелося вибивати зарплату силою».

Не так давно «УМ» повідомляла про незручності, які переживають військові навчальні заклади Харкова через відключення електроенергії за борги. І ось ще один результат відомчих ігрищ з вогнем. Одразу 88 курсантів Інституту танкових військ Національного технічного університету потрапили до інфекційного відділення Військового медичного клінічного центру з діагнозом «гострий ентероколіт». Хлопці скаржилися на біль у животі, діарею та нудоту.

Одразу тринадцять учнів із двох шкіл Жовтневого району Харкова відчули себе зле після планового проведення проби на «манту». У дітей з’явився головний біль, запаморочення, зблідла шкіра. Так звані «неадекватні реакції» на щеплення в дітей тривали протягом години, а потім, як стверджують медики, стан здоров’я прийшов у норму. Школярі перебували під наглядом лікарів до кінця дня, після чого розійшлися по домівках.

Acoustic Quartet змусив пережити підзабуте з часів «совдепу» передчуття втрати життєво необхідного дефіциту. Це коли ти стоїш лише посередині довжелезної черги, але з якогось дива на рівні інтуїції починаєш усвідомлювати, що там, попереду, тобі вже нічого не світить. Східці харківської консерваторії, які ведуть на третій поверх до Великої зали, у день презентації альбому Acoustic Quartet були так щільно заповнені потенційними глядачами, що надія придбати квиток вмить розтанула без жодних ілюзій. Після цього потрапити на концерт захотілося з принципу. Дзвінкий дівчачий голос: «Фіма дозволив пропустити на стоячі місця по 15 гривень» вніс у стихійну чергу ще більший хаос, але зрештою до зали потрапили всі, хто хотів чи міг слухати джаз з чужим ліктем у власній спині. Утім відчуття муки зникло вже з першим акордом.

Харківський бабак Тимко вчора не побачив власну тінь. Це означає, що весна цього року в наших краях буде теплою і ранньою. Хранитель синоптика Віктор Токарський каже, що степові віщуни цю зиму спали досить спокійно, з чого можна зробити висновок, що весна вступить у свої права без перешкод і неприємних природних сюрпризів.

Український уряд черговий раз демонструє, наскільки далекі йому питання елементарної безпеки країни. Услід за недоплатами зарплати військовим, урядовці дійшли до того, що 72 військові об’єкти залишилися без електроенергії, яку відключили за борги. Вісім стратегічних військових об’єктів Повітряних сил, кожен із яких постійно прикриває 150 кілометрів українського неба. Відповідно до постанови Кабміну, ці об’єкти не можна відключати ніколи, проте їх відключили — грошей на сплату боргів за електроенергію у військовому бюджеті не передбачено. «Якби в сусідніх країнах відключили ці об’єкти від електроенергії, то тих, хто це зробив, давно би посадили на електричні стільці», — прокоментував ситуацію міністр оборони Юрій Єхануров, якого вчора з самого ранку викликав до себе Президент.

У це справді важко повірити, але відома картина Пабло Пікассо «Голуб з оливковою гілкою — символ миру» зберігається в експозиції Пархомівського історико–художнього музею, що аж за сто кілометрів від Харкова. Причому разом із полотнами Рембрандта, Рєпіна, Верещагіна, Шишкіна, Шевченка, Левітана, Малевича, скульптурами геніального Коньонкова. Сільська глибинка і світові шедеври зазвичай існують як паралельні світи, ніколи не перетинаючись у реальному просторі. А тут на тобі — майже шість тисяч експонатів і замалим не кожен із претензією на колекційну рідкість. У який спосіб рядовому учителю історії місцевої школи Афанасію Луньову вдалося зібрати ці скарби під дахом старовинного особняка графа Подгорічані — не знає ніхто. Точніше шлях, яким потрапили до Пархомівки ці шедеври, відомий усім. Але просто не віриться, що таке може бути в принципі.

Селекційному ентузіазму новітніх «мічуріних», здається, немає меж. На зміну бурхливій епосі повальної гібридизації, що дала змогу вченим створити нові сорти відомих культур, приходить ера генетично модифікованих організмів, тобто фактично інженерних біоконструкцій, «вибудуваних» за принципом «чого бажаєте». І хоча згубний вплив останніх на людський організм не доведено, ми інтуїтивно відчуваємо потребу в чіткому визначенні межі, за яку цікавість сучасних селекціонерів переходити не повинна. Одним із таких «бар’єрів» і стримуючих засобів служать генетичні банки рослин. Це свого роду еталони первозданності біологічних видів, які не дозволяють новаторам утратити почуття міри. Україна, будучи аграрною державою, має одну з найбільших у світі колекцій первинних зразків господарських і дикоростучих культур. Але спосіб, в який зберігається найцінніший вітчизняний скарб, викликає непідробний подив.

Вирок пролунав як знущання. Спочатку суддя Руслан Гетьман повідомив, що головного інженера ПП «Акопян» Герасима Акопяна за службову халатність, яка призвела до загибелі 18–річної дівчини, осуджено на п’ять років в’язниці. А потім, урахувавши щиросердне зізнання звинуваченого, відсутність судимості й добропорядну характеристику, призначив умовну міру покарання з випробувальним терміном на три роки.