Проект «З книжкою — до дітей!» дійшов до Житомира. Нагадаємо, що в його рамках книжки серед найбільш соціально незахищених — вихованців сиротинців, інтернатів, дитячих будинків сімейного типу, колоній для неповнолітніх — популяризують відомі особистості за підтримки широкої громадськості.

Сказати, що Дніпропетровськ після рішення засідання виконкому УЄФА у Бухаресті 13 травня охопив шок, усе одно що не сказати нічого. Місто, яке за радянських часів гордо носило титул хоч і не першого у супердержаві, але й не другого, і справді отримало ляпас, від якого оговтуватиметься дуже довго.

Харківська єпархія попросила, а міськрада погодилася додати топонімічним назвам міста трохи духовного колориту. У результаті узвіз, названий на честь революціонера–народника Степана Халтуріна (той увійшов в історію спробою знищити російського імператора Олександра ІІ), тепер називатиметься Соборним.

Окрім традиційних заходів, приурочених до Дня матері, цьогоріч лучани вшанували улюблене свято і незвичною акцією: складали колективний рушник, який простягнувся кількома центральними вулицями міста і сягнув 1370 метрів.

Свято відбулося в «Ювілейному», розташованому на мальовничих кручах Дніпра, з яких відкриваються неймовірної краси краєвиди Кременчуцького моря: сюди повернули давній талісман парку — русалоньку.

Мегаполіс, що стоїть на трьох річках, не може обійтися без мостів. Але ці, без перебільшення, стратегічні об’єкти будували і ремонтували в Харкові так давно, що у півторамільйонному місті нині вже немає жодної організації, яка уміла б виконувати цю роботу кваліфіковано. А між тим старенькі опори так тужно скриплять, що їх почули навіть в управлінських кабінетах.

Якщо не може держава, то хоч іноземні благодійники піклуються сьогодні про наших селян. Власне не сьогодні, а вже кілька років поспіль благодійна фундація «Хайфер» спрямовує свою діяльність на підтримку сільського приватного господарства. Недавно відбулося чергове урочисте дійство в селі Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області. Це та ще кілька сіл американські благодійники обрали невипадково. По–перше, саме тут під час минулорічної липневої повені значно постраждали сільськогосподарські угіддя. А ще американці переконалися, що селяни саме цих районів дуже відповідально та з вдячністю поставились до пропозиції міжнародної благодійної фундації щодо відновлення в сільських родинах тваринництва.

У 64–ті роковини Великої перемоги глава держави відвідав Хмельниччину. Віктор Ющенко взяв участь в урочистому перепохованні на міжнародному меморіальному комплексі «Поле пам’яті» неподалік Славути останків радянських військовослужбовців. Тут із жовтня 1941 року до першої половини 1943–го був найбільший на Правобережній Україні концентраційний табір, у якому утримували поранених та хворих червоноармійців. Нестерпні умови перебування — холод, голод, відсутність будь–якої медичної допомоги — призводили до масової загибелі людей. Загалом у Славутському таборі знайшли свою смерть 150 тисяч військовополонених.

Після недавнього скандалу навколо церкви в селі Беєвому Липоводолинського району, про який писала «УМ», коли представники Сумської єпархії УПЦ МП намагалися захопити храм, обласна державна адміністрація змушена була ухвалити заяву стосовно релігійної ситуації в області. Приводом до цього стало чергове звинувачення влади у причетності до організації міжконфесійного протистояння. Відтак усі подібні закиди влада вважає необґрунтованими, а некоректні заяви і висловлювання з релігійних проблем — провокативними.

«За одягом жінки можна було «прочитати» її біографію, визначити місце проживання, сімейний стан. У народі одяг вважався своєрідним паспортом людини», — розповідає завідувачка відділу декоративного мистецтва Сумського художнього музею Людмила Федевич. Різні плахти, пояси, головні убори, а що вже вишиванки — то справді цілий всесвіт. Упорядники виставки «Архаїчні витоки народного жіночого вбрання Сумщини», що відкрилася у Художньому музеї імені Никанора Онацького, розмістили сорочки так, ніби в однієї вишиванки виросли крила — з різними візерунками, техніками, відтінками. Відмінності у вбранні справді помітні — немов для кожної місцевості одяг створював окремий модельєр.