Перші стають останніми

20.05.2009
Перші стають останніми

Бульвар, названий іменем легендарного дніпропетровського тренера Євгена Кучеревського, проклали до стадіону «Дніпро–Арена» теж із прицілом на Євро–2012.

Сказати, що Дніпропетровськ після рішення засідання виконкому УЄФА у Бухаресті 13 травня охопив шок, усе одно що не сказати нічого. Місто, яке за радянських часів гордо носило титул хоч і не першого у супердержаві, але й не другого, і справді отримало ляпас, від якого оговтуватиметься дуже довго. Cаме ця тема, фіаско з Євро–2012, безперечно, зумовить на теренах Дніпропетровська і перебіг подій політичних. Насамперед у пошуках того, хто ж винен у тому, що сталося.

Червона зона — аеропорт

Виходячи з результатів експрес–опитування 532–х мешканців обласного центру віком від 18 років, проведеного Дніпропетровською філією Інституту Горшеніна, найбільше респондентів (36,6 відсотка) вважають винним у відмові УЄФА в проведенні матчів Євро–2012 на теренах Дніпропетровська міського голову Івана Куліченка. Зовсім не набагато менше — Кабінет Міністрів України (34,5%) та міську раду (34,1%). Якщо ж додати до цього ще й 21, 6 відсотка «фе» на адресу управління міської ради з підготовки до футбольного дійства, можна пересвідчитися, що саме місцевий чинник у сукупності люди вважають першопричиною біди, яка звалилася на їхні голови, здавалося б, абсолютно несподівано.

На цьому тлі навіть загуляли чутки про зацікавленість із боку декого таким чином «спалити» багаторічного міського голову Івана Куліченка, відомого як палкого прихильника футболу, до того ж не без натяку на його українське походження. Бо останнім часом в обласному центрі такий собі благодійний фонд «Наш дім — Дніпропетровськ», очолюваний депутатом міської ради від Партії регіонів Ігорем Циркіним, став набирати ходу настільки стрімко, що заговорили про альтернативу нині діючому мерові.

Про небайдужість Івана Куліченка до теми Євро–2012 засвідчило те, що він, узявши дводенну відпустку, разом із керманичем обласної Федерації футболу Андрієм Павелком теж гайнув до Бухареста, де приймали доленосне рішення виконкому УЄФА. Повернувшись піймавши облизня, відразу влаштував брифінг для журналістів. За повідомленням Івана Івановича, оцінка готовності до фінального турніру Євро–2012 велася за чотирма основними напрямами: стадіон, аеропорт, розміщення і транспортне обслуговування всередині міста. Низькі ризики позначали зеленим кольором, некритичні — жовтогарячим, зона підвищеного ризику — червоним.

І донедавна щодо готовності Дніпропетровська експерти називали зеленими зонами стадіон (до речі, поки що єдиний в Україні, введений у дію спеціально під Євро–2012) та наземний транспорт. У червоній залишалися розміщення численних гостей та аеропорт. Однак і з цим за півтора місяця до бухарестського засідання виконкому УЄФА намітилися серйозні зрушення. Іван Куліченко зустрівся з мером Запоріжжя і уклав договори з директорами готелів цього міста, пізніше підписані й компанією, яка відповідає за це від імені Союзу європейських футбольних асоціацій. Отож у червоній зоні продовжував залишатися лише аеропорт. «Це об’єкт державної власності, розташований за межами Дніпропетровська. Прямого адміністративного впливу на вирішення цього питання я не маю. Можу лише турбувати, вимагати і просити», — констатував Іван Іванович.

Нерівні умови

На підтвердження мер продемонстрував журналістам кілька документів, серед яких чи не найпоказовіший — під егідою Міністерства транспорту і зв’язку України, датований липнем 2008 року: «Мінтрансзв’язку виступає замовником проекту реконструкції аеродрому у місті Дніпропетровську. Мінтрансзв’язку забезпечує фінансування реконструкції і модернізації існуючої злітно–посадкової смуги». Як пояснює Іван Куліченко, аеропорт перебуває у стадії санації. Проте судові рішення, які його стосуються, не виконували. Як і програму підготовки повітряних воріт до Євро–2012.

Завдяки наполегливості міської влади Дніпропетровська 14 вересня 2008 року на засіданні координаційної ради під головуванням Прем’єр–міністра Юлії Тимошенко підписали доручення про вжиття заходів щодо припинення судової тяганини стосовно злітно–посадкової смуги аеродрому «Кайдаки» та прискорення плану санації ВАТ авіакомпанії «Дніпроавіа», а також розробки проектної документації на будівництво, реконструкцію та ремонт аеропорту Дніпропетровська. Остаточно всі обмеження щодо приватизації дніпропетровського аеропорту було знято 20 лютого 2009 року, коли Президент України підписав відповідний указ. А 16 березня Фонд держмайна України видав наказ про продаж акцій ВАТ «Авіаційна компанія «Дніпроавіа». Проте на цьому все й зупинилося — про очікуваного покупця не чути дотепер.

На переконання Івана Куліченка, той же Харків обійшов місто на Дніпрі насамперед тому, що тамтешній аеропорт, який перебуває у комунальній власності, передано на сорок років в управління комерційному інвестору Олександрові Ярославському. А от Дніпропетровськ зі Львовом, мовляв, перебувають десь в однаковій ситуації. В обох містах поставлено завдання будівництва фактично нових аеропортів. Іван Куліченко за таких часових рамок вважає їх однаково нереальними. Однак у висновках вищезгаданого виконкому УЄФА щодо Львова закладено вельми суттєву перевагу: «Держава забезпечила фінансування деяких проектів. Якщо не буде знайдено інвестора для будівництва нових терміналів упродовж наступних кількох місяців, держава бере на себе фінансування і цього проекту».

Ось тут обуренню дніпропетровців, як кажуть, немає меж. Мовляв, держава поряд із тим, що профінансувала будівництво двох муніципальних стадіонів у Львові, ще й узяла на себе зобов’язання щодо завершення будівництва тамтешнього аеропорту в зазначені терміни.

Офіційний Київ — як невістка, яка винна в усьому

Реакцією на такий перебіг подій стало відкрите звернення виконкому Дніпропетровської міської ради до Кабінету Міністрів України. У ньому рішення виконкому УЄФА про виключення обласного центру зі списку міст, які прийматимуть футбольні матчі Євро–2012, наз­вано шокуючою несподіванкою. І саме аеропорт вказано як єдину проблему. Отож дніпропетровці жадають відповіді на найважливіші, на їхню думку, запитання: чому держава гарантувала по місту Львову не тільки державні замовлення, а й інвестиційні ризики, а по місту Дніпропетровську не гарантувала навіть власні повноваження? Відповіді очікують до 23 травня 2009 року, а також автори листа залишають за собою право подати апеляцію на рішення виконкому УЄФА, оскільки, згідно з правилами, це дозволено робити протягом 20 діб із дня оголошення результатів.

Голова Дніпропетровської обласної федерації футболу Андрій Павелко надії, яка помирає останньою, не втрачає ще більше: «Навіть сьогодні нам не треба сидіти склавши руки. Після вердикту виконкому УЄФА я запитав Мартіна Каллена (відповідального за підготовку до Євро–2012 у Польщі та Україні. — Авт.): «Це кінець?» Він відповів: «Ніколи не говори «ніколи». Не виключено, що до грудня якесь з українських міст не впорається з умовами підготовки. Тож не треба дивитися на інших, а, як завжди, розраховувати тільки на себе».

Харків’яни виявилися агресивнішими за дніпропетровців

Інший погляд на причини дніпропетровського фіаско з Євро–2012 засвідчив координатор Громадянського активу Дніпра (ГРАД) Андрій Денисенко, чия популярність у Дніпропетровську теж стабільно зростає. На його думку, гучний провал слід насамперед пов’язувати з недостатньою попередньою підготовкою міста до європейського футбольного форуму з боку місцевої влади. Тому відповідати за це однаковою мірою мають голова облдержадміністрації Віктор Бондар, Іван Куліченко та більшість депутатського корпусу в міськраді, представлена Партією регіонів та «Громадською силою», до речі, уособлюваною обранцем від Блоку Павла Лазаренка Загідом Красновим.

Віктора Бондара і взагалі звинувачено у бурхливій діяльності з реалізації сумнівної програми «Список губернатора», замість реальних кроків із підготовки транспортної, туристичної та соціальної інфраструктури для прийому Євро–2012. Іванові Куліченку «інкримінують» покладання сподівань на інвестиції і приватну ініціативу великого дніпропетровського бізнесу, який в умовах кризи не здатний реалізувати значні будівельні проекти. А міська рада, у свою чергу, має повною мірою відповідати за те, що впродовж 2006—2008 років управлялася у розграбуванні земельних ресурсів обласного центру, внаслідок чого міський бюджет недоотримав від п’яти до десяти мільярдів гривень, частину яких могли спрямувати на підготовку до Європейського футбольного форуму.

Міністр у справах сім’ї, молоді і спорту Юрій Павленко на вищеописаний перебіг подій має інший погляд: «Оцінювалися міста дуже жорстко, за багатьма критеріями: від спортивної інфраструктури до технологій. Дніпропетровськ був дуже близький до перемоги, але Харків продемонстрував більше бажання, а свої позиції відстоював дуже агресивно. Не Дніпропетровськ програв, а Харків виграв. Четвірку визначено остаточно і до 30 листопада вона не зміниться. Фінал у Києві буде однозначно — ми навіть не повинні ставити це під сумнів». Проте навіть на тлі таких слів амбітні дніпропетровці не були б дніпропетровцями, якби так просто взяли і заспокоїлися. Тема Євро–2012, можна не сумніватися, тут збурюватиме пристрасті ще довго і не відомо, в яких напрямках. Надто вже відчутним виявився цей удар по колись не першому, але й не другому, місту...