Обтягнути всі будівлі, в яких проходять масові заходи й збирається багато людей, спеціальною захисною плівкою планує столична влада. Про це журналістам повідомив начальник Головного управління з питань надзвичайних ситуацій столиці Віталій Пшеничний. Утім обклеюватимуть таким ноу-хау будинки не для краси: «Після подій на Дубровці експертам стало зрозуміло, що дуже багато жертв — це часто навіть не ті люди, які були у заручниках, а випадкові перехожі, котрих поранило осколками від шибок», — пояснив Віталій Пшеничний.

Нещодавно у приміщенні Спілки письменників України видавничий центр «Такі справи» презентував своє нове видання — фотоальбом відомого археолога Бориса Михайлова «Кам'яна Могила — світова пам'ятка древньої культури в Україні». У цій книзі вперше вміщено фото стародавніх зображень — петрогліфів, якими рясніють стіни 65 досліджених на сьогодні гротів і печер унікального «храму племен і народів». Попередні поодинокі видання про Кам'яну Могилу ілюструвалися винятково перемальовками з наскельних малюнків. Адже сфотографувати їх було складно: гроти і печери засипані піском.

Днями моя знайома бідкалася, що загубила ключі й ледь не півночі провела під порогом власної квартири. Двоє чоловіків-сусідів кілька годин возилися з міцними дверима, доки не виламали «з м'ясом». «А чи не простіше було викликати рятувальників, які б зробили це акуратно і швидко?» — здивувалася я. «Так де ж їх шукати серед ночі, куди звонити?» — розгублено відповіла вона.
Хоча процес реформування нашої рятувальної служби, яка об'єдналася з пожежниками, триває вже понад рік, багато українців ще й досі не звиклися з думкою, що за з дитинства відомим телефоном «01» ми можемо замовити весь спектр «послуг» — не тільки врятувати своє і чуже життя, а й потрапити без ключів у власне житло чи й зняти переляканого кота, якого пси загнали на дерево...

Має рацію той, хто живе за принципом: «Куй залізо, поки гаряче». І не важливо, про що йдеться — гроші чи славу, головне, щоб приносило дивіденди. Як у випадку з відомим «зірковим» журналістом, російським резидентом на українському ТБ Дмитром Кисельовим, який по гарячих слідах народив ідею постановки мюзиклу «Тузла» за мотивами однойменної українсько-російської епопеї. І нічого, що «передвоєнна атмосфера» вже ніби минулася, але «музи не повинні мовчати», і Кисельов швиденько накрапав лібрето й озвучив його вчора перед зграйкою журналістів.

Учора, вилітаючи на переговори зі своїм російським колегою Михайлом Касьяновим, Прем'єр-міністр Віктор Янукович сказав у інтерв'ю якійсь із інформагенцій: «Увесь світ спостерігає, як ми (з Росією. — Ред.), як у нас кажуть, «тузлимося». Вчора вся Україна спостерігала, як «тузлився» з Касьяновим Янукович, і багато попередніх домовленостей викликали невдоволення у вітчизняному політикумі.
Почати, мабуть, варто з деталей. Спираючись на повідомлення РІА «Новости», переговори у Москві почалися з дивного своєю зухвалістю російського словесного наступу: Касьянов звернувся до Януковича за «роз'ясненням насамперед від вас — як ви мотивуєте свої дії в Керченській протоці?». Отак! Начебто це українські козачі організації чи ветерани УПА почали насипати косу від Тузли до Тамані. Та особливо обурило громадськість та політиків України наступне повідомлення: Касьянов запропонував Україні вивести прикордонників з острова в обмін на тимчасове припинення будівництва дамби. Негоже сусідній державі радити, де і в якій кількості Україні треба розташовувати свої прикордонні застави.

Генпрокуратура почала вкладати конкретний сенс у фрази, які ми чуємо вже більше року: мовляв, слідство у «справі Гонгадзе» на завершальній стадії. Цього тижня, в середу, у справі про вбивство ще в 2000 році редактора інтернет-видання «Українська правда» Гії Гонгадзе було заарештовано колишнього начальника Департаменту розвiдки (ДР) Мiнiстерства внутрiшнiх справ України генерал-лейтенанта Олексiя Пукача. Про це вчора на брифiнгу повідомив заступник Генпрокурора Віктор Шокін. Як повідомляє агенція «Інтерфакс-Україна» з посиланням на Шокіна, при цьому в Пукача було вилучено посвідчення начальника департаменту — вочевидь, він очолював ДР до останніх днів перед своїм затриманням.

Парламентські старожили давно вже не бачили такого феєричного голосування з бюджетно-податкових питань — без доповідей, без обговорення, практично «в темну». Можу закластися на десять гривень: за що вони, власне, голосують, позавчора пообіді розуміли аж ніяк не більше десяти відсотків присутніх депутатів. Утім наслідки голосування навряд чи були б кращими, якби всі 450 народних обранців прочитали-таки пропоновані законопроекти. Але про це — трохи згодом.
Формальним приводом для такого екстравагантного ухвалення у першому читанні проекту Державного бюджету України на наступний рік стала заблокована, вже традиційно — представниками опозиції, парламентська трибуна. Ну не дісталися до неї доповідачі — ані від фінансового, ані від Бюджетного комітету. Отже, за пророчою і вічною формулою Леоніда Кравчука, маємо те, що маємо: у першому читанні ухвалили все поспіль. Дарма, що пропозиції Бюджетного комітету не стикуються з доповненнями від більшості, а все це разом — із податковими змінами, запропонованими комітетом з фінансів: головне, що уряд співпрацює з парламентом, і всі учасники процесу розповідають широкому загалові про свої конструктивні позиції...

Геологи продовжують шукати в українських надрах скарби коштовних мінералів. Віднедавна їхню увагу прикувала болотиста Рівненщина. За словами Рівненської геологічної експедиції Петра Савчука, її північна частина, а саме Зарічненський та Володимирецький райони, сьогодні вважається найперспективнішою в Україні щодо виявлення родовищ алмазів.

Поступово ми звикаємо до всього українського — правда ж, звучить парадоксально і життєствердно водночас? Нам смакують українські харчі, в піку діорам-лакруа ми носимо речі вітчизняних виробників — вони, щоправда, «трішечки» дешевші, але зараз не про це, — слухаємо українську музику і навіть дожили до тих щасливих днів, коли можемо дивитися українське кіно. Останній процес цього місяця, без перебільшення, вийшов на загальнонаціональний рівень: цілими родинами українці всідалися біля своїх просто телеків або й навіть домашніх кінотеатрів і занурювалися у прай-тайм «Нового каналу». Пароль цього навколоекранного флеш-мобу — «Завтра буде завтра». Відгуків щонайменше два: «Не кажи гоп, поки не перескочиш» (для скептиків) та «Інакше й бути не може» (для всіх інших). Причому патріоти українського кіно можуть бути як серед скептиків, так і серед усіх інших.

Щонайменше 95 відсотків жінок у всьому світі вдень і вночі переймаються страшною проблемою: як би хоч трохи схуднути, і люто позирають на тих панночок, яких турбує зовсім інше запитання — як погладшати?