Напевне, кожну нормальну людину вражають злочини, скоєні проти дітей. І тим паче не залишають нікого байдужими злодіяння, скоєні проти власної дитини матір’ю. На жаль, нинішні реалії такі, що матусь, які доводять до смерті своїх кровиночок, з року в рік більшає. «Заморила дитя голодом», «діти померли від недоїдання» — повідомленнями такого змісту рясніють українські кримінальні новини. І не лише українські — на пострадянському просторі подібне трапляється дуже часто, особливо в сусідній Росії. І якщо кільканадцять років тому це було в принципі неможливим або вважалося подією винятковою, то тепер ці факти перестають вражати. Ми навіть не задумуємось: як сталося, що в наш час, без війн і голодоморів, малюки гинуть від недоїдання й недогляду матерів? І як наші бабусі й мами, не маючи ані багаторічних декретних відпусток, не отримуючи від держави ні копійки за народжену дитину, ростили дітей, тяжко працювали й від голоду чи недогляду навіть у найтяжчі часи їхні дітки не помирали?