Більша частина нашої провладної і підвладної еліти є не українською, а радянською, що дорівнює визначенню «проросійськи налаштована». Це перший висновок, який можна зробити, спостерігаючи за позавчорашнім українсько-російським бізнес-форумом у Лівадії, очолюваним президентами Кучмою та Путіним. Лейтмотив і символ зустрічі сформульовано у виступі Володимира Путіна: «Поєднуючи наші зусилля (України та Росії. — Ред.), ми підвищуємо нашу конкурентоспроможність, ... наші партнери «за бугром» теж це розуміють. Тому їхня агентура всередині наших країн усіляко намагається компрометувати інтеграцію Росії й України, завдавати їм збитків». У цій сентенції навіть не «русскій дух, тут Русью пахнет» — це лексика з розмов «холодної війни», коли десь у кабачку «Елефан» в якомусь східнонімецькому містечку збиралися кадебістські штірліци, і Путін свою професійну лексику відтоді не забув.

Незвичайний перформенс у посольстві КНР у Києві влаштував учора громадянин Китаю. Будучи нелегалом, який підлягає депортації, він висловив своє небажання покидати Україну показовим харакірі. На щастя, незапланована вистава пройшла без летального кінця — зброя виявилася не того калібру.

Організатори Всеукраїнського відбіркового конкурсу, віце-президент Національної телекомпанії України Євген Каленський та директор творчого об'єднання музичних і розважальних програм Олена Мозгова, кажуть, що фінал конкурсу зніматимуть там, де і «Євробачення-2005», — в Палаці спорту, ще його покажуть по Першому Національному. Тому небезпідставно цей відбірковий конкурс називають маленьким Євробаченням, або генеральною репетицією. На прес-конференції, скликаній з приводу проведення відбіркового конкурсу, Євген Каленський повідомив, що кастинг вирішили провести з огляду на велику кількість невдоволених, яким не подобався попередній вибір НТКУ. Тому, розповідає Олена Мозгова, з серпня цього року «будемо гратися в демократію». Кожен, хто має більше шістнадцяти років і достойні для Євробачення записи, може надсилати їх в НТКУ.

Започатковуючи конкурс «Ягода-малина», ми навіть не сподівалися на таку кількість листів, шановні наші читачі. Що ж, українок, а тепер ще й українців, як показав конкурс, віддавна вважали добрими газдами, в хазяйстві яких жодна травинка-билинка не пропаде надаремно. З чого тільки, як засвідчили ваші листи, не можна варити варення — окрім традиційних суниць-полуниць, тут і гарбузи, і кабачки, і бузина. Але готувати можна, крім варення, ще й десерти, соки, мармелади, цукати. Словом, були б фінанси, наша редакція сміливо могла б видати збірку «Солодке життя з читачами УМ». На жаль, ми не спроможні здійснити такий проект, а от присвятити, окрім куточка на щотижневій шпальті, раз на місяць повністю все «Смачне життя» рецептам від наших читачів — це нам до снаги.

Американський часопис «Уолл Стріт джорнел» розсіює туман таємничості навколо нового режисерського проекту Стівена Спілберга для його власної студії Dream Works. Імовірно, він буде таким самим влучним та драматичним, як і низка попередніх серйозних постановок режисера — «Квіти лілових полів», «Імперія Сонця», «оскароносні» «Список Шиндлера» та «Порятунок рядового Раяна». Сценарій написав Ерік Рот, автор ще одного відзначеного «Оскаром» фільму — «Форреста Гампа».

Готель «Онікс» в американському місті Бостон може стати місцем паломництва фанатів Брітні Спірз — тут є кімната, яка точно повторює інтер'єр спальні популярної співачки в її рідному будинку в Кентвуді, штат Луїзіана.

Свого часу мас-медіа повідомляли про серіал на кримінальні теми, який затіяли знімати на Далекому Сході Росії колишні «пахани» й рядові екс-засуджені. І ось, інформує сайт «Утро.ру», уссурійське телебачення почало показ семисерійного фільму «Спец», знятого колишніми злочинцями. Автором сценарію, продюсером, режисером, виконавцем головної ролі й основним каскадером у картині виступає чотири рази засуджений хазяїн місцевого авторинку Віталій Дьомочкін, відомий під прізвиськом Бондар (останній раз він відсидів за перестрілку в центрі міста). У фільмі він грає кримінального авторитета Спеца, який промишляє на великій дорозі — трасі, по якій до Росії з Японії переганяють іномарки.

«Новий росіянин» запитує у приятеля, «старого росіянина»:
— Ти як відпочиваєш?
— Та от, плаваю на байдарці по басейну Волги.
— Ну ти крутий! А в мене в «Мерседесі» басейн тіснуватий...

Юрист Андрій Кобець — помітна постать у невеличкому гурті свідомих хабаровських українців. Україномовний, неквапливий, небайдужий. Розмову з ним я записав як у крайовому центрі, так і в його «родовому» селі, районному центрі Переяславка, куди Андрій звозив київських гостей, щоб показати перші дерев'яні хати, зрублені трудовими мігрантами з Київщини, Полтавщини і Чернігівщини ще наприкінці ХІХ століття. Тепер у тих хатах живуть уже інші люди. Які, як тут часто буває, носять українські прізвища, але почувають себе росіянами або й частиною нової історичної спільності — далекосхідниками (рос. — «дальневосточниками»).

Попереднiй десант на Далекий Схід делегації Української всесвітньої координаційної ради у компанії з чарівними бандуристками і журналістами не лишився непоміченим. Місцеві українські громади нарешті повірили в себе, переконалися, що Батьківщина пам'ятає про них. Преса Южно-Сахалінська, Владивостока, Петропавловська-Камчатського, Спаська-Дальнього, Хабаровська видала на-гора чимало заміток iз позитивними «меседжами» про Україну та світове українство. Місцеві радіо і телебачення дали можливість висловитись голові УВКР Михайлові Гориню та іншим учасникам експедиції.