Позавчора пострадянський простір облетіла новина: президент Росії Володимир Путін, перебуваючи з візитом у Криму, в присутності колеги Кучми та провідних підприємців України й РФ запропонував спільні чемпіонати двох країн з футболу й хокею. «Це було б цікаво, і тоді б рівень спорту і в Росії, і Україні, безумовно, зріс би», — зазначив Путін на російсько-українському бізнес-форумі в Ялті. На його думку, інформує РІА «Новости», сьогодні немає суперництва, спортивний інтерес зникає. А тим часом «у Москві «Динамо» (Київ) приймали б на «ура». У Москві дуже люблять «Динамо» (Київ)», — сказав майстер політичного і спортивного дзюдо.

Сподівання українських уболівальників баскетболу на молодіжному чемпіонаті Європи серед юніорів (U-20) у чеському Брно не виправдовуються вже три тури поспіль. Хоча саме наші хлопці стали переможцями неофіційного чемпіонату світу для команд свого віку в американському Далласі та ще й мають у своєму складі найкориснішого гравця (MVP) як літнього табору у Тревізо, так і тих же самих Global Games — Олексія Печерова. Зігравши три стартові матчі, українці, які виступають у групі В разом із 20-річними ровесниками з Греції, Литви, Словенії, Сербії та Білорусі, фактично випали з четвірки, що продовжуватиме боротьбу за медалі чемпіонату.

Iз цією піснею пов'язане все моє життя. Під неї я, можна сказати, росла, бо з трирічного віку впродовж досить довгого часу постійно чула її вдома і з платівки, і по радіо, і у виконанні частих у нашому домі гостей, серед яких у далекі вже 60-ті було багато відомих сьогодні всій Україні людей культури і мистецтва. Кілька разів на тиждень я навіть постійно прокидалася під неї десь опівночі — неподалік знаходився тоді Будинок офіцерів, розходячись звідки з танців, молодь постійно заводила популярний шлягер. Уже школяркою мене постійно запитували: «То твій тато — той відомий поет Борис Демків, який написав «Квіти ромену»?». Але дуже влучно підмітив інший поет — славнозвісний Сергій Єсенін — стосовно того, що велике ( не за розміром, а за значимістю) зблизька розгледіти важко, набагато краще бачиться воно з відстані. Мені, щоб осягнути значимість цієї пісні, потрібна була відстань у багато років і відстань вічності, в яку в останній день 2001-го відійшов батько...

Минулої п'ятниці заступник глави Адміністрації Президента, керівник Головного аналітичного управління АП Василь Базів провів останній перед своєю відпусткою брифінг. Цей захід пройшов у неквапливому ритмі. Як завше, Василь Базів зважував кожне слово. Однак без «перлів» не обійшлося і цього разу. Відповідаючи на запитання про будівництво каналу «Дунай-Чорне море», він «незлим, тихим словом» згадав Всесвітній фонд дикої природи: «Були заяви. Якось називалася організація «Дика природа», чи як. Давайте розглядати цей проект не в дикій площині, а в цивілізованій». До речі, ще в травні цей фонд закликав Україну негайно припинити будівництво каналу.

Учора, 27 липня, в день, коли закiнчилося партiйне висування кандидатів у президенти України, стартував спільний проект нашої газети, Українського незалежного центру політичних досліджень та інтернет-видання «Телекритика» під дещо складною, але точною назвою «Організації громадянського суспільства на шляху до відкритості інформації: спільна стратегія». Абсолютно не заангажовану жодною з політичних сил справу підтримав Фонд розвитку ЗМІ посольства США в Україні, відзначивши мету проекту — максимально повно і об’єктивно висвітлити позиції всіх кандидатів, спроможних очолити Україну після 31 жовтня чи 21 листопада 2004 року.

Учора о шостій вечора сплив останній термін, коли партії, блоки та об’єднання громадян могли висувати своїх кумирів кандидатами в президенти. Такий «дедлайн» передбачений календарним планом, який затвердила Центральна виборча комісія.

Більша частина нашої провладної і підвладної еліти є не українською, а радянською, що дорівнює визначенню «проросійськи налаштована». Це перший висновок, який можна зробити, спостерігаючи за позавчорашнім українсько-російським бізнес-форумом у Лівадії, очолюваним президентами Кучмою та Путіним. Лейтмотив і символ зустрічі сформульовано у виступі Володимира Путіна: «Поєднуючи наші зусилля (України та Росії. — Ред.), ми підвищуємо нашу конкурентоспроможність, ... наші партнери «за бугром» теж це розуміють. Тому їхня агентура всередині наших країн усіляко намагається компрометувати інтеграцію Росії й України, завдавати їм збитків». У цій сентенції навіть не «русскій дух, тут Русью пахнет» — це лексика з розмов «холодної війни», коли десь у кабачку «Елефан» в якомусь східнонімецькому містечку збиралися кадебістські штірліци, і Путін свою професійну лексику відтоді не забув.

Незвичайний перформенс у посольстві КНР у Києві влаштував учора громадянин Китаю. Будучи нелегалом, який підлягає депортації, він висловив своє небажання покидати Україну показовим харакірі. На щастя, незапланована вистава пройшла без летального кінця — зброя виявилася не того калібру.