«Відродження України може відбутися тільки через усвідомлення її унікальності» — так називається досить об'ємна праця, над якою аж сорок (!) років працював тепер уже 71-річний пенсіонер із села Максимівка Підволочиського району Тернопільської області Іван Майкович. Ще дитиною він був насильно переселений разом із сім'єю із споконвічних лемківських земель на Миколаївщину, відтак уже підлітком пережив складні події, що відбувалися після Другої світової війни в західноукраїнських областях, тож ще з юнацьких років одержав достатній досвід для розуміння, що саме потрібно українському народові для незалежності й добробуту.

Для того, щоб побувати в середньовічній фортеці на справжньому лицарському турнірі, не обов'язково винаходити машину часу й вирушати в подорож до XIII століття. Цілком достатньо завітати на Міжнародний лицарський турнір з історичного фехтування до Білгород-Дністровської фортеці, де днями розгорталися запеклі бої за звання найкращого. У поєдинках брали участь бійці, одяг і зброя яких були максимально наближені до лицарської екіпіровки XII—XIII століть. Упродовж двох днів на широкому подвір'ї фортеці встигли помірятися силами близько півсотні «лицарів» із Молдови, Росії та України. Як зазначив голова Одеської обласної федерації бойових мистецтв та оздоровчих систем Борис Ємець, перед турніром кожен із них пройшов дві комісії. Історична слідкує, щоб костюм та зброя бійця не мали яскраво виражених сучасних елементів — їхній вигляд має відповідати певній історичній епосі. Технічна ж комісія опікується здоров'ям учасників, тому слідкує, щоб їхні костюми не набули відверто бутафорського характеру. Фольга, як би вірогідно вона не виглядала, не захистить від удару меча, і замість диплома переможця боєць отримає лікарняний листок.

Вишукані вечірні, привабливі повсякденні, романтичні весільні, екстравагантні чоловічі зачіски— і сотні очей, прикутих до цієї краси. Ось що таке справжнє свято вроди — конкурс перукарського мистецтва, що відбувся у торговельно-розважальному комплексі «Ритм». Позмагатися у професійній майстерності зібралися перукарі кращих салонів Святошинського району (саме тутешня райдержадміністрація стала організатором свята).

Коли звичайні сільські хлопці вступали на перший курс Вінницького будівельного технікуму, ні їхні вчителі, ні батьки не могли припустити, що мине зовсім небагато часу — і вони побачать свої чада на лаві підсудних. Усі напочатку хотіли вчитися, усіх добре характеризували за місцем попереднього проживання, та й у навчальному закладі до них особливих претензій не висловлювали.

Днями бійцям розквартированого у Полтаві Східно-регіонального спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону довелося перекваліфіковуватися на... тваринників. Чергова група на чолі з командиром взводу Костянтином Музиченком, прибувши за викликом у село Рибці, що під Полтавою, побачила вельми невтішну картину. На одному з обійсть із викладеного з бетонних кілець колодязя (господарі збиралися використовувати його дня каналізаційних стоків) виглядала голова корови. Колодязь мав глибину до трьох метрів, тож, провалившись у нього, бідолашна тварина мала тверде опертя для задніх кінцівок. Але це тільки ускладнювало ситуацію. Метушливе борсання Чайки у вузькій бетонній «трубі» лише знесилювало її, роздирало до крові шкіру...

На двох сценах лунають литовські, молдавські, російські, шотландські, чеські, фінські і, звісно, українські народні пісні у виконанні найкращих етнічних гуртів. Діти у вишиваному одязі граються на «Майданчику» з іграшками часів ще наших прапрабабусь — ляльками з пап'є-маше та тканини, пищиками, стрічками. В «Майстерні танців» проходять майстер-класи литовських та українських танців. На «Алеї майстрів» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» і «Кальварія» задешево продають свої книжки — Іван Малкович та Петро Мацкевич поряд із майстрами народних ремесел розхвалюють свій друкований товар. Під деревами стоять ткацькі верстати, на яких моторні дівчатка років п'ятнадцяти тчуть полотно, на очах у глядачів кроять його і шиють сорочки... Народні артисти Ніна Матвієнко й Тарас Компаниченко на «Кобзарській сцені» вітають лірників. То тут, то там можна побачити Дідуха, Русалку чи Водяника, які чіпляються до людей і хапають їх за ноги... Таким на два дні стало Співоче поле в Києві під час етнічного фестивалю «Країна мрій». Свято тривало цілих два дні з ранку до ночі і наділило всіх таким позитивним емоційним зарядом, якого вистачить ще на довгий час. На фестивалі, який придумав співак Олег Скрипка, головна ідея була зібрати багато невідомих в Україні, але популярних за кордоном етнічних гуртів. Цим можна пояснити відсутність, наприклад, «Івана Купала» та «Піснярів», які, хоч і етнічні, вже набили всім оскомину і в себе дома, і в нас. Замість них були чеські Cankisou, фінські Spontaani Vire, молдавські «Здоб ши Здуб», білоруський «Палац» та інші.

У той час, як артисти та режисери насолоджуються перевагами «мертвого сезону» — відпочивають, відсипаються, а вечорами замість іти до театру прогулюються містом — театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв» готує нову виставу. «Літо» й «відпочинок», вважають відомі актори, — це зовсім не слова-синоніми, тим більше що задумів — предостатньо, а дефіцитом бажання зробити класну виставу митцi такого рівня страждати не можуть у принципі. Отже, другою після «Синьйора з вищого світу» виставою театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» буде драма «Про мишей і людей». Цього разу разом із Богданом Бенюком і Анатолієм Хостікоєвим на кін вийдуть Наталя Сумська, Володимир Нечипоренко, Євген Паперний, Олег Драч, Георгій Хостікоєв, Володимир Кузнєцов, Сергій Бойко, Юрій Крикунов, Тарас Постніков. Режисер-постановник проекту — художній керівник Театру на Подолі Віталій Малахов. Прем'єра — 24—27 серпня, репетиції — у розпалі, але продюсер проекту, Мирослав Гринишин, знайшов час для того, аби завітати до нашої редакції і розповісти про виставу, яка вже зараз «вимальовується» у досить привабливий суб'єкт сучасного театрального процесу.

Як повідомляє офіційний сайт братів Кличків, у Гамбурзі продовжується протистояння між українськими боксерами та їхнім промоутером Клаусом-Пітером Колем. Останнє засідання, яке тривало понад чотири години, цілком справедливо можна назвати початком кінця протистояння між Кличками й німецьким бізнесменом від боксу. Спочатку суд уважно вислухав заяви сторін і з'ясував, що пропозиції Віталія й Володимира в жодному разі не влаштовують клуб «Універсам бокс промоушен». Потім суд вислухав свідчення Фріца Здунека: тренер розповів про те, як і за яких обставин Віталій і Володимир отримали травми, а також як проходив процес відновлення. (Нагадаємо, що вимоги «Універсума» полягають у тому, аби додати до термінів контрактів Кличків із клубом час, упродовж якого українці були небоєздатними через отримані травми). Після короткої перерви суддя Кай Мюнхенгайм призначив останнє судове засідання на 5 серпня — тоді й буде оголошено остаточне рішення.

Учора у Львові стартував єдиний в Україні професійний міжнародний жіночий тенісний турнір «Кубок Галичини ВАБанку», який другий рік поспіль проводять у місті Лева. У неділю відбулися кваліфікаційні змагання, де визначили вісьмох спортсменок, котрі разом зі ще чотирма учасницями (вайлд-карти) вийшли до основної сітки змагань. Участь у турнірі, окрім українських спортсменок, беруть представниці Словаччини, Росії, Нідерландів, Чехії, Угорщини та Польщі.