Один із найуспішніших проектів Голлівуду продовжує збирати аншлаги й поповнювати й без того солідний фонд касових зборів: на цьому тижні презентації фільму «Людина-павук-2» відбуваються у Європі. Саме презентації, а не прем'єри, оскільки в кінотеатрах Старого світу фантастичну стрічку про пригоди новітнього cупермена демонструють уже давно, як і в Україні. Проте на покази за участю зірок, продюсерів та режисерів «Людини-павука» радо йдуть навіть ті глядачі, які сам фільм уже встигли подивитися (дехто навіть кілька разів). І, як довів такий презентаційний показ у Лондоні, не дарма. Де б вони ще побачили стільки голлівудських знаменитостей, красивих жінок та найдорожчу у світі сукню?

Звичайному британському туристові, який вирішив відвідати Австралію, неймовірно пощастило. Почалося все з того, що 40-річний Фрейзер Клофтон нагріб занадто багато сувенірів. Оскільки прихоплені з дому валізи та сумки вмістити всіх цих кенгурячих шкур, аборигенських бумерангів і страусиних яєць не могли просто фізично, британець вирішив пошукати для них якийсь старий саквояж. Тому подався не в магазин, а на звичайну барахолку міста Лар, що неподалік від Мельбурна. Пригледів собі непогану валiзу, яку і придбав усього за 50 австралійських доларів (або 36 доларів США). Задоволений вдалим придбанням, Фрейзер приніс її в готельний номер і вже було почав пакувати речі, аж раптом виявив, що під підкладкою щось є.

Мадонна, вона ж Есфір, вона ж, якщо хтось забув, Луїза-Марія Чікконе, знову на коні. Звісно, її тур Re-Invention мав дещо меншу популярність, ніж на те сподівалася сама поп-діва, однак ця невеличка ложка дьогтю діжку меду зовсім не зіпсувала. Бо подивитися й послухати Мадонну, яка, попри свої 45, вибрикувала не сцені ще завзятіше, ніж 20 років тому, прагнули таки дуже багато її шанувальників. І дарма, що зрештою легенда поп-сцени від виснаження навіть до лікарні потрапила – головне, що її досі люблять, цінують і поважають. Причому не лише як співачку, а й як письменницю. Як і дві попередні книжки Мадонни, її черговий твір для дітей під назвою «Яків і семеро злодюжок» очолила список бестселерів, укладений газетою «Нью-Йорк таймз» уже через тиждень після виходу в світ.

Товариства сліпих по всьому світі існують для того, щоб знаходити таким людям підходящу роботу, яка дозволяла б заробляти на життя. Але іноді незрячі спромагаються на таке... Приміром, у Великій Британії чоловік, позбавлений можливості бачити, цими днями облетів усю країну на спортивному літаку.

Оголошення: «Фінансово самостійний олігарх шукає перспективне знайомство в президентській Aдміністрації. Можлива матеріальна підтримка. Інтим за участю працівників Генпрокуратури не пропонувати».

Таких свідомих українців, як єврей Мойсей Фішбейн, ще треба пошукати. Кожен, хто хоч раз чув, як цей колоритний чоловік могутнім голосом читає свої поетичні твори, ніколи вже не забуде ні його імені, ні його віршів. На долю пана Мойсея випала нелегка доля радянського дисидента. У 1979 році йому довелося виїхати з рідної України — як каже сам пан Фішбейн, «я не поїхав — мене поїхали». А все через те, що талановитий поет і політично свідомий громадянин не погодився на співпрацю з «органами». «У вас добре реноме в українських середовищах, ми інфільтруватимемо вас туди, а ви нам доповідатимете», — пояснював своєму «підопічному» майор-кадебіст. Мойсей не захотів стати Іудою. І розуміючи, що спокійно жити йому після цього вже не дадуть, попрощався з Україною — «навіки, до труни».
Тоді Фішбейн боявся навіть мріяти про те, що знову побачить рідну землю. Тому, повернувшись, особливо болісно переживає все, що діється з нашою вже вільною від залізних завіс і радянських «панів» державою. Йому болить, що й через стільки років після здобуття омріяного суверенітету Україна не стала справді незалежною, що й досі не здобула належного авторитету у світовій спільноті. І, як і всі справжні патріоти нашої землі, Мойсей Фішбейн вірить у те, що до влади прийде нова, справді українська команда, для якої болі й страждання нашого народу будуть не порожніми словами. Команда Віктора Ющенка. Про те, чому він вірить політикові, в якого, за словами мудрих нащадків народу Ізраїлевого, «єврейський розум» і душа патріота, відомий поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, єврей із українським серцем розповідає в інтерв'ю «УМ».

Загальновідомо, що на хвилі розмов про потребу відродження Українського козацтва в Україні виникло фактично кілька десятків різноманітних «гетьманств», «козацтв» та організацій потрібного спрямування. Часто козаки з різних таборів мають протилежну ідеологію, існують для іміджевої чи й силової підтримки різних політичних сил, час від часу, відповідно до симпатій своїх лідерів, перекидаються з одного табору в інший. Але є в козацькому середовищі й приклади чесності та постійності. Ось рядки із заяви крайового отамана Українського козацтва Черкащини Олександра Зайцева, яку він розповсюдив днями за дорученням Ради отаманів ЧКО УК: «Вікові традиції козаків України зобов'язують нас бути незрадливими козацькій ідеї. Вірними до кінця козакам-побратимам, любити і захищати матір нашу, неньку-Україну. Кому, як не нам, козакам Черкаського крайового отаманства Українського козацтва, вихованим і змужнілим на розумінні того, що Черкащина є колискою козацтва, та не сказати своє вагоме слово, підкріплене конкретними діями, на підтримку національно-патріотичних, християнсько-демократичних, державницьких сил у переломний момент новітньої історії України».

Позавчора нарешті визначився чемпіон світу за версією ФІДЕ. Цей титул перейшов від українця Руслана Пономарьова, який відмовився від участі в турнірі у столиці Лівії — Тріполі, до 24-річного узбецького гросмейстера Рустама Касимджанова. У фіналі сенсаційний азіат, чий рейтинг — лише 2652, обіграв на тай-брейку значно досвідченішого й більш титулованого англійця Майкла Адамса (2731).