Понад три з половиною місяці залишався нерозкритим резонансний злочин у селищі Отинія Коломийського району. Тоді невідомі зловмисники вночі, зламавши замок, через задні двері проникли в церкву Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ і викрали із сейфа кілька пачок грошей у вітчизняній та іноземній валюті на загальну суму понад 71 тисячу гривень. Такий чималий капітал місцеві прихожани та представники діаспори пожертвували на нове приміщення храму, спорудження якого ведеться ще з 1996 року. Хто посягнув на церковну касу і на яких забавах за півтора місяця протринькав величезну, як для простих українців, суму грошей, стало відомо після затримання 18-річного іванофранківця. Цей хлопець попався на дрібних крадіжках і виказав своїх спільників по богонеугодних діяннях. Їх також узято під варту.

Одразу скажемо, що із цією пожежею жителям села Підлісівки Ямпільського району по-справжньому пощастило: якби приміщення місцевої школи загорілось уночі, наслідки були б куди гіршими. А так дим, який піднявся над закладом освіти в післяобідню пору, селяни помітили відразу і викликали пожежників. Ті прибули вчасно і встигли загасити охоплений вогненною стихією дах раніше, ніж вона проникла всередину, так що свіжовідремонтовані класні кімнати не постраждали навіть від кіптяви. Пропали тільки 80 листів шиферу покрівлі та крокви.

Міліцейські зведення рясніють повідомленнями про крадіжки в сільській місцевості, які стали вже масовим явищем. Сучасні «iнквізитори» гребуть усе, що потрапило під руку, причому роблять свою чорну справу і вночі, і вдень. На жаль, далеко не завжди доморощених зухвальців таланить схопити за руку, і це лише додає злодіям екстріму.

На маківці літа фахівці обласної санепідемслужби, які в цей час посилюють нагляд за якістю води в тутешніх водоймах, зробили тривожне повідомлення. В Азовському морі й річці Кальміус у межах Маріуполя та у водосховищі Світлодарська виявлено холерний вібріон Ель-тор (виділено шість культур вібріона).

Майстер, котрий зранку прийшов встановлювати телевізійну супутникову антену в одній із квартир двоповерхового будинку, розташованого в селі Розбишівка Гадяцького району, застав жахливу картину: 30-річний господар помешкання та його однорічна донька були мертвими, господиня втратила свідомість і її у вкрай тяжкому стані довелося терміново госпіталізувати в реанімаційне відділення центральної районної лікарні... Як з'ясувалося, родина, найвірогідніше, під час сну отруїлася газом, що використовували для побутових потреб.

Як би не старалася столична влада забудувати центральну частину Києва елітним житлом, рано чи пізно на всіх бажаючих землі не вистачить. Шукати її тоді доведеться вже за межею міста. Кияни, які зрозуміли це, зараз намагаються забезпечити себе хоч і невеликим, але своїм приміським будиночком. Дачний відпочинок завойовує популярність серед представників столичного «середнього класу». Цікавитися київські покупці стали навіть колись безперспективними будинками біля Київського моря. Як і де слід підбирати дачу під Києвом і чи варто поспішати з її купівлею, «УМ» дізнавалася у столичних фахівців із питань нерухомості.

Kоли молодий поет, студент Одеського інституту народної освіти Кесар Андрійчук у 1929 році давав рукопису своєї першої віршованої збірки назву «На зламі» (вийшла 1931-го), він і гадки не мав, якою точною по суті вона виявиться. Мав на увазі, звичайно ж, злам старого «капіталістичного» укладу життя з його «буржуазною» культурою і будівництво на руїнах нового — комуністичного — майбуття. І естетичний пафос книжки, і типове для доби коло тем цілковито вкладалися в таке витлумачення. Однак саме тоді суспільство переходило пору іншого зламу — ламався традиційний спосіб господарювання, першого нищівного удару зазнали національні культура, наука, мистецтво, а місця репресованих яскравих особистостей масово заповнювали слухняні посередності та нездари. Про це Андрійчук, ясна річ, не думав, як і про те, що глобальний злам незабаром пройде і через його власну долю, трагічно розділивши її на два періоди: «до арешту» і «після арешту».

Про Державний гуцульський ансамбль пісні й танцю є інформація ще в старезних пожовтілих газетах за 1939 рік. Сьогоднішні ЗМІ та книжки пишуть про ДГАПТ як про колектив, із яким тісно «пов'язане становлення і розвиток на Прикарпатті професійного мистецтва». Браві франківці об'їздили зі своїми піснями, танцями й музикою майже всю Європу. Причому в залах Берліна, Варшави, Рима, Оттави сиділа не українська діаспора, а тисячі корінних жителів, які знають та люблять «запальних і диких гуцулів». У цьому році ансамблеві «стукне» шістдесят. Із чим знаний колектив зустріне цю дату, з якими здобутками і проблемами? Гість нашої редакції — людина, яка керує ДГАПТом уже 32 роки, — Петро Князевич.

Проект під назвою «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні», який протягом чотирьох років здійснюватимуть Міністерство охорони здоров'я, «протитуберкульозні» та «антиснідівські» організації України, а також Департамент покарань, повинен у результаті призвести до зниження смертності від туберкульозу майже вдвічі та смертності від СНІДу — на 10 відсотків. За даними Міністерства охорони здоров'я України, тільки у минулому році жертвами палички Коха стали десять тисяч українців, синдрому імунодефіциту людини — 843 дорослих і п'ятнадцять дітей.

Звичка нині пішла: тільки щось заболить — швидше до лікарів біжимо чи дістаємо зi своїх домашніх аптечок кілька пігулок, квапимося ковтати все підряд, аби стати відразу дужим та бадьорим. І знаємо ж, що вся ота «хімія» відкладається у нашому організмі на довгі роки... Наші ж бабусі були мудрішими й обачнішими. Вони брали ліки з власного городу, шукали на полях та луках. Збирання лікарської сировини було священним ритуалом. Будь-яку рослинку, яку зривали при потребі на ліки, перепрошували, як живу людину. Інакше, вважай, з того лікування не буде користі. Багато мудрих заповітів, на жаль, вже не відновити, не відшукати. Та дещо все ж залишили нам предки у спадок. Ось деякі поради, які давала бабуся Сандина, коли ще була жива. Нехай же вони стануть і вам вузликами на пам'ять.