Президент США Джордж Буш підписав директиву, якою зняв заборону на поставки американської зброї до Іраку, що діяла в часи правління Саддама Хусейна. Своє рішення президент аргументував тим, що запровадження нових механізмів поставок військового обладнання із США буде сприяти зміцненню позицій нового іракського уряду та матиме позитивний вплив на процеси демократизації і відбудови цієї країни. Агенція «Рейтер» оцінює, що рішення Буша практично означає надання Іраку статусу «дружньої країни» у відносинах зi США.

Дивні речі відбуваються в українському політикумі. Усім зрозуміло, що в цій царині існує безліч протиріч, які особливо загострюються під час виборчих кампаній. Цього разу конфліктом, навколо якого сперечаються, став невинний за своєю суттю документ — Декларація про чесні вибори. Її, нагадаємо, першим і наразі єдиним підписав Віктор Ющенко, щойно отримав посвідчення кандидата у президенти в Центрвиборчкомі. Критиків угоди про «чесну гру» очолив сам Президент Леонід Кучма, який фактично повторив озвучену перед тим думку кандидата від влади Януковича. «Дотримуватися етичних норм слід усім: і тим, хто щось підпише, і тим, хто не підпише, — якщо це чесна людина. А якщо нечесна — вона тим більше підпише будь-яку декларацію. А потім брехатиме, як і раніше», — поділився своїми думками пан гарант із газетою «День». На думку Л.Д., «жодна декларація ще не перетворила чесну людину на нечесну чи навпаки». У Кучми «складається враження, що в декого з кандидатів промови пишуть одні кандидати, а декларації про чесні вибори — інші», тому, мовляв, нічого й рипатися. А найкраща декларація — вже існуюча Конституція та закони, яких слід дотримуватися й нести покарання відповідно до передбачених санкцій.

Другим після Віктора Ющенка претендентом на пост Президента України, який прозондував передвиборчий грунт на Івано-Франківщині, став Олександр Мороз. Головний соціаліст при зустрічах із мешканцями краю передусім рекламував свою багатолітню опозиційність до Леоніда Кучми і послідовність у проведенні політичної реформи. Однак людей більше цікавили не партійні та парламентські заслуги О. О., а його невмотивований «відкол» від, як здавалося раніше, перспективної — з «Нашою Україною» та БЮТ — опозиційної трійці.

Якби комусь спало на думку оголосити конкурси на звання «найбільшого сутяги України» або «головного ненависника киян», то за ці «почесні» звання нарівні з головним президентським канцеляристом з успіхом міг би поборотися, очевидно, і міністр юстиції пан Лавринович. Адже відомство, очолюване ним, із завзяттям та наполегливістю, гідних кращого застосування, майже два з половиною роки стромляє палиці в колеса місцевому самоврядуванню у столиці України. Багато разів Мін'юст повертав Київраді затверджений нею Статут територіальної громади міста зі своїми зауваженнями.

Збірна України під керівництвом Павла Яковенка (вік гравців — до 19 років) зупинилася за крок до фіналу юніорської першості Європи, яка триває у Швейцарії, хоча й не програла жодного матчу. У півфінальній зустрічі «синьо-жовті» лише в серії післяматчевих пенальті поступилися іспанським ровесникам — 1:4. З «точки» влучно пробив лише динамівець Дмитро Воробей, тоді як не змогли реалізувати 11-метрові «шахтар» Чигиринський та «дніпрянин» Кравченко; іспанці ж били безпомилково.

В «об'єднаному» соціал-демократичному сімействі України вибухнув скандал. «УМ» уже розповідала про те, що у Криму близько трьох сотень — і число це з кожним днем зростає — членів СДПУ(о) вирішили вийти з лав партії. Це рішення далося їм нелегко. Бо ці люди хай наївно, але щиро вірили в те, що партія під знаком (о), яка назвалася соціал-демократичною, і справді відстоює стандарти істинної соціал-демократії. На місцях часто не видно того, що діється «у верхах», а красиві слова і гасла, віддруковані на глянцевому папері, викликають думку не про те, звідки взялися гроші на їх розповсюдження, а про те, якою правильною і людяною є партія, котра їх пропагує. Вірили ці люди й у свого лідера — Віктора Медведчука. Вірили настільки, що чи не найголовнішою причиною, яка підштовхнула їх до виходу з партії, стало рішення голови президентської Адміністрації не йти на президентські вибори, а підтримати Прем'єр-міністра, висуванця влади Віктора Януковича. Ось тут-то в багатьох вірних соціал-демократів і відкрилися очі на справжню суть «об'єднаної» партії, яка переймається зовсім не впровадженням задекларованих у своїй програмі цінностей, а тим, як зберегтися при владі, як пролізти у всі її шпарини й закріпитися там мертвою хваткою.

Були колись часи — на кожному кроці радянському громадянину нагадували, що «Народ і партія — єдині», ковбаса коштувала 2 карбованці, а всі «неугодні» сиділи в таборах і в'язницях. Словом, усе було «чудово». І керівництво Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), схоже, замучила ностальгія по тих часах.