Хвороботворних мікробів, які спричиняють кишкові отруєння, близько двохсот. До харчових токсикоінфекцій відносяться надзвичайно різноманітні захворювання. Всіх їх об'єднує одне: ними заражаються через їжу, в якій угніздились збудники цих захворювань.
Цю стародавню культурну рослину, батьківщина якої — країни Атлантичного і Середземноморського узбережжя, на територію нашої країни завезли із Західної Європи. З давніх-давен капуста відома не тільки як харчовий продукт, а й як лікувальний засіб. Як свідчать стародавні перекази, Олександр Македонський перед боєм заохочував своїх воїнів їсти білокачанну, щоб мали більше сили. У Давньому Римі мало не кожен громадянин мав капустяні городи. Що вже казати про нас, слов'ян, у яких капуста у всіх виглядах не переводиться на столах ні взимку, ні влітку?
За останні два «грибних» місяці медики зафіксували 88 випадків отруєння, в тому числі 20 серед дітей. А всього з початку року отруїлась 161 особа. 21 людина загинула, в тому числі п'ятеро дітей.
Система органів людини працює у злагодженому ритмі. Мабуть, ви й самі помічали, що у певні години найкраще працює якийсь один із органів. За теорією біологічного годинника, у кожного з найважливіших органів є дві години протягом доби, коли він ніби домінує над рештою системи. А у наступні дві години працює, навпаки, на найнижчому рівні можливостей.
У поезію Миколи Вінграновського я закохався пізно. В студентські роки із «шістдесятників» найбільше любив Василя Симоненка та Дмитра Павличка. Потім Ліну Костенко й Івана Драча. Отак вони й стояли непорушно в моєму особистому «рейтингові». Аж поки я не познайомився з актором і режисером (він якраз поставив «Вавилон ХХ» за романом Василя Земляка) Іваном Миколайчуком...
Нельотним виявився понеділок для легкомоторного двомісного літака марки Х-32-912-Бекас, який здійснював огляд газових магістралей на території Полтавщини. Як повідомили «УМ» у Центрі пропаганди ГУ МінНС у Полтавській області, неподалік селища Котельва надлегкий літак з невідомих причин зіткнувся з високовольтною лінією електропередач і зазнав аварії.
Стрибки на батуті — молодий вид олімпійської програми. Дебютував цей побратим гімнастики й акробатики на Іграх у Сіднеї. У жіночих змаганнях другою тоді стала наша Оксана Цигульова, представниця миколаївської батутної школи, тому й цього разу ми сподівалися на успіх жінки, Оксаниної землячки й колишньої партнерки в парних стрибках — Олени Мовчан. Але Оленка минулої п'ятниці вирішила ризикнути, замахнутися на «золото», помилилася й скотилася на підсумкове п'яте місце. А от Юрій Нікітін, ще один батутист із Миколаєва і підопічний того ж тренера — Володимира Горжія, наступного дня несподівано для багатьох здобув нагороду найвищої проби.
Більш емоційних радощів з приводу виграшу Олімпіади Афіни точно не бачили. Стан української «вільниці» Ірини Мерлені-Мельник після того, як суддя по закінченні фінального двобою в категорії до 48 кг з японкою Чіхару Іто підняв угору її руку, був дуже близький до істерії. 22-річна львів’янка кинулася обіймати й тиснути руки всім навколо, а першим «постраждалим» виявився... рефері. Вона не переставала цілувати людей і плакати від радощів і тоді, коли стояла на п'єдесталі пошани й приміряла оливковий вінок та золоту медаль. Саме ця медаль виявилася першою в історії найвищою нагородою в жіночій вільній боротьбі, розіграною на Олімпіадах.
Чотири роки тому на Олімпійських іграх у Сіднеї чоловіча збірна України зі спортивної гімнастики посіла високе друге місце. Тоді в її складі виступав 23-річний харків’янин Валерій Гончаров, який невдовзі опинився... в канадському цирку, де йому платили значно більше, ніж на Батьківщині. Що спонукало українця повернутися додому, важко сказати, але точно, що не гроші: задоволені канадці були згодні збільшити гімнастові платню, аби він залишився. Проте Валерій побачив по телевізору чемпіонат світу й знову уявив себе на помості; незабаром він здивував своєю появою на базі в Кончі-Заспі головного тренера нашої команди Анатолія Шемякіна.
Коли кореспондент «УМ» після перемог Яни Клочкової телефонував до Афін і розмовляв із віце-президентом Федерації плавання України Андрієм Власковим, цікаво було довідатися не лише про подробиці Яниного виступу, а й про можливості інших наших плавців у олімпійському Акватик-центрі. Пан Власков iз цього приводу жодних ілюзій не плекав, був небагатослівним і на питання про наступні ймовірні медалі відповів по-спартанськи коротко: «Сердінов». Це було вже після того, як на стометрівці брасом відверто провалився Олег Лісогор. Керівництво ФПУ робило основну ставку на молодого плавця з Луганська Андрія Сердінова, який не раз показував гарні результати «на Європі», був срібним призером чемпіонату світу-2003, вигравав етапи Кубка світу, але цього разу мав довести свою спроможність на турнірі особливої ваги — Олімпіаді, у найсерйознішому протистоянні — з крутими американцями. Ішлося про дистанцію — 100 метрів батерфляєм, на якій у недалекому минулому був лідером інший український плавець — Денис Силантьєв (цікаво, що в 2000 році він у цьому виді програми став бронзовим призером чемпіонату світу на «короткій» воді тут же, в Афінах). Щоправда, цього разу досвідчений «Містер Батерфляй», срібний призер Сіднея на 200-метрівці, не доплив на «сотці» навіть до півфіналу — в 1/4 він показав час 53,46 — четвертий у тому кваліфікаційному запливі, який, до речі, виграв Сердінов. 21-річний луганчанин не лише символічно, а й гідно прийняв естафету у старшого товариша, дійшовши до фіналу й налаштувавшись лише на перемогу.
