Виборола, вистраждала

      Більш емоційних радощів з приводу виграшу Олімпіади Афіни точно не бачили. Стан української «вільниці» Ірини Мерлені-Мельник після того, як суддя по закінченні фінального двобою в категорії до 48 кг з японкою Чіхару Іто підняв угору її руку, був дуже близький до істерії. 22-річна львів’янка кинулася обіймати й тиснути руки всім навколо, а першим «постраждалим» виявився... рефері. Вона не переставала цілувати людей і плакати від радощів і тоді, коли стояла на п'єдесталі пошани й приміряла оливковий вінок та золоту медаль. Саме ця медаль виявилася першою в історії найвищою нагородою в жіночій вільній боротьбі, розіграною на Олімпіадах.

      Перемога у вирішальній сутичці 3-разовій чемпіонці світу далася надто непросто — ніяких порівнянь із попередніми поєдинками, де перевага українки не викликала сумнівів. Представниця Японії обігрувала Ірину три роки тому на юніорській світовій першості й нині скинула три кіло, аби боротися в категорії, де в неї було більше шансів на золоту нагороду. На шляху до фіналу Іто так само долала суперниць за явною перевагою.

      Цього разу підсумок впертої боротьби не визначили відведені на неї 6 хвилин: Чіхару Іто вела перед 2:1, але для перемоги потрібно мати перевагу в два очки. Тож судді урівняли шанси суперниць, й Ірина взяла ще один бал. А коли в додаткові три хвилини за рахунку 2:2 жодній із дівчат не вдалося провести бодай якийсь прийом, арбітри віддали «золото» нашій співвітчизниці за меншу кількість попереджень, тобто активніше ведення боротьби.

      Але цієї нагороди вищої проби Україна могла не дорахуватися: Ірина Мельник вийшла заміж за грека Мерлені, а господарі Олімпійських ігор як- раз підбирали спортсменів для підсилення своєї збірної. На наше щастя, Іра не змінила громадянство, повернулася з Еллади до рідного Львова й увійшла в історію саме під українським прапором. Хоча греки в протоколах і продовжують її називати на свій манер — Іріні. Коли емоції трохи вляглися, Мерлені зiзналася: «Тільки-но жіночу вільну боротьбу включили до програми Олімпіади, я мріяла лише про виграш в Афінах. Я дуже хвилювалася, і саме це дозволило суперниці повести в рахунку. Але сильне бажання перемогти допомогло мені». Головний тренер жіночої команди Анатолій Харитонюк відзначив бійцівський характер дівчини й цілеспрямованість, що властиве лише визначним майстрам своєї справи.