«Помоліться і відходьте»
Пане Президенте!
Зізнаюся: мав намір завершити листування з вами з невеличким сентиментом, можливо, з прощальною вологою в очах, бо ж таки десять років і мого життя (хай навіть під «вашою рукою») варті того. Їй же Богу, коли ви одважилися «не прив'язуватися» до президентського крісла ще на одну каденцію, я був готовий саме до такого останнього листа до вас.