Михайло Сендак.
Протистояння у Львівській облраді, очолюваній «нашоукраїнцем» Михайлом Сендаком, триває. Медведчук-молодший, який є депутатом ради, обіцяв відставити Сендака ще в першому кварталі. Не зміг. Натомість есдеки та їхні сателіти помстилися тим, що вперто не ходять на засідання. Кворуму немає, як і більшості, сесія в 2004 році не збиралася ще жодного разу. Справа в мертвому куті?
Нещодавно «УМ» повідомляла про те, що Михайло Сендак запропонував одному зі своїх опонентів, координатору проесдеківської депутатської групи «Соціальна справедливість», керівникові обласного управління транспорту Ігорю Думі зустрітися в прямому ефірі, щоб обговорити проблеми транспортної галузі, яка, на думку обласного голови, просто розвалена. Чи отримав ініціатор публічних теледебатів відповідь? З цього питання наш кореспондент розпочав зустріч із Сендаком, який до роботи в облраді сам очолював автотранспортне підприємство.
— На мою пропозицію, як інформує мене прес-служба, жодних відгуків поки що не було, — розповів Михайло Сендак. — Та й очевидно, що відповіді годі й чекати. Адже Ігор Дума, на моє переконання, розвалив державне автотранспортне підприємство. А що сталося з автостанціями, які перетворилися фактично у базари? Чи не за це його нагородив Леонід Кучма орденом «За заслуги» II ступеня? Чи, може, за впровадження програми «Сільський автобус», якого не видно на сільських вулицях? Натомість маємо нині повністю розбалансовану роботу приватників, які працюють без жодних графіків, без квитків і недільних робочих днів. У системі пасажирських автоперевезень панує просто хаос, за який я хотів би спитати в Ігоря Думи. Так само і про те, чому за ліцензію на перевезення треба було платити хабарі від 350 до 1000 доларів залежно від прибутковості маршруту. Про це заявляли самі перевізники. Втім питання роботи пасажирського автотранспорту мали б розглядати ще за попередньої каденції депутатського корпусу. Та й тепер воно є у планах роботи облради.
— Коли ж його таки розглянуть, якщо впродовж цього року не відбулося жодного засідання сесії?!
— Серед депутатів облради десь зо два десятки осіб працюють у виконавчій владі. Якби керівництво виконавчої влади області було зацікавлене у проведенні сесії облради, то ми зібрали б кворум. Однак залежним від своїх посад депутатам кажуть, що вони можуть взяти участь у сесії, але перед тим, як зайти у сесійний зал, нехай пишуть заяви на звільнення. Тому ми зараз готуємо документи, які будемо пропонувати на розгляд громад, що мають право відкликати депутатів-прогульників.
— Серед цих «прогульників» часом лунає закид саме на вашу адресу, пане голово. Мовляв, якби ви пішли з посади, то вони б узяли участь у сесії.
— Так хіба я проти рішень сесії, які відбуваються конституційним шляхом?
Але ж для цього потрібно спочатку зібрати кворум, внести у порядок денний відповідне питання і вже тоді побачимо якийсь результат. А наразі чую тільки закиди своїх політичних опонентів щодо моралі. Хто б говорив! Нехай би, скажімо, депутат і податківець Олексій Сторчило розібрався з «відмиванням» грошей фірмою «Папірус». Або нардеп від СДПУ(о) Ігор Шурма щоразу намагається мене повчати. Я й з ним не проти зустрітися в будь-якій громаді області, щоб виборці дали оцінку моїй та його діяльності. Як він може навчати когось, якщо його політична сила на парламентських виборах набрала трохи більше двох відсотків на Львівщині? Або таке. Буквально нещодавно Ігор Шурма зазначив, що «невключення Сендака до переліку довірених осіб Віктора Ющенка» стало підтвердженням нібито недостатніх організаторських здібностей голови облради. У цьому випадку нардеп-есдек недостатньо вивчив Закон України «Про вибори Президента України», статті 66 і 67 якого забороняють посадовій особі органів місцевого самоврядування бути довіреною особою кандидата на пост Президента України. Шурма просто маніпулює, вводить в оману громадську думку. А з іншого боку, скільки членів СДПУ(о) є довіреними особами Віктора Януковича на Львівщині? Жодного не знаю. Ось так есдеки «кують» перемогу Прем'єра на Львівщині. А, може, просто ставлять на іншого кандидата?
— І все-таки, чи вдасться зібрати сесію Львівської облради до президентських виборів?
— Думаю, що так. Ви ж бачите, аграрії вийшли із парламентської провладної більшості. А в нашій облраді аграрії, які входять здебільшого до «Ділової Львівщини», хочуть створити свою депутатську групу, а то й фракцію. А для цього їм потрібно прийти на сесію. Ось і рахуйте. 30 «нашоукраїнців», ще й 16 аграріїв та кілька незалежних депутатів — і кворум буде. Значить, і сесія має відбутися.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
