Чомусь завжди здається, що тобі найважче і твій біль є найсильніший. Це може бути і не так. Ми просто мало знаємо про те, що діється навкруги. Учора в Білорусі був день пам'яті. Теж. Рівно п'ять років тому зникли безвісти політик Віктор Гончар і його друг підприємець Дмитро Красовський. Чотири роки тому — день у день — зник Георгій Гонгадзе.
У справі про вбивство білоруських опозиціонерів і справі про обезголовлення українського журналіста Георгія Гонгадзе є надто багато спільного. І про це не можна не згадати, принаймні цього дня.

Список спроб підкопати яму під Юлією Тимошенко поповнився іще однією справою: 13 вересня Головна військова прокуратура Російської Федерації винесла постанову «про притягнення Тимошенко до вiдповiдальностi як обвинуваченої за організацію неодноразової дачi хабара через посередника на територiї Росiйської Федерацiї в м. Москвi посадовим особам Міністерства оборони РФ, якi у взаємовiдносинах з корпорацiєю «Єдинi енергетичнi системи України» представляли iнтереси нацiональної оборони Росії». Про це «Інтерфаксу» розповів речник української Генпрокуратури Сергій Руденко.

Про легендарний крейсер «Україна» говорять багато: для нашої країни цей «кораблик» — найпотужніша зброя на воді, «убивця» авіаносців, сталевий велетень і... головний біль. Уже 14 років цей красень стоїть без роботи на рідному Миколаївському суднобудівному заводі імені 61 комунара. Побачити його для людини, яка цікавиться зброєю і військовою справою, — за щастя. Він i справді вражає не тільки своїми розмірами (висота крейсера — 40 метрів, а довжина — 187), а й зброєю, якою начинений, — вона унікальна (аналогів деяким «сюрпризам» не мають навіть американці). На кораблі є розвідувальний вертоліт, торпедні апарати, реактивні бомби для підводних човнів тощо. Але Україні те все непотрібно... «Крейсер почали будувати у 1984 році, а на воду спустили у 90-му, — розповідає старший будівельник заводу Володимир Локтєв. — Наприкінці 90-х вирішили добудувати корабель для Військово-морських сил України — з перервами продовжували його будівництво аж до 2000 року. А тим часом виявилося, що у Воєнну доктрину України така потужна техніка не вписується, бо спроектований крейсер для боротьби з великими авіаносцями на океанських просторах. У Чорному морі йому просто ніде розвернутися».

У й без того недружному сімействі шоу-бізнесу розгортається новий скандал. Офіційно він вибухнув 7 вересня, коли співачка й актриса Дженніфер Лопес звільнила з роботи відомого голлівудського візажиста й власного гримера Скотта Бернса, хоча головні події, схоже, ще попереду. Посварилися Бернс із Джей Ло не на жарт. Річ у тім, що саме гример, виявляється, був «засланим козачком», який за непогані гроші продавав «жовтій» пресі подробиці життя Дженніфер, причому іноді досить інтимні (необачна зірка надто довіряла Скотту й під час гримування розповідала йому чимало того, чого не слід).

Не знаю як для кого, а для мене особисто італійська кінозірка минулого століття Джина Лоллобріджида завжди була ідеалом красивої жінки. Побачивши її Аделіну в п'ятдесятирічної давності «Фанфані-Тюльпані» (новітній рімейк із Пенелопою Круз у жодне порівняння не йде), у прекрасну італійку закохувалися чоловіки з усіх куточків Земної кулі. А дивлячись на нинішніх змучених дієтами актрис, не кажучи вже про скелетоподібних топ-моделей, мимоволі шкодуєш, що фігуристим панянкам на кшталт Джини або її вічної суперниці Софі Лорен уже далеко за... Утім Лорен і досі вельми непогано виглядає, до того ж активно знімається в кіно. А от Лоллобріджида не особливо прагнула зберегти осину талію, позаяк на знімальний майданчик не рветься — у неї тепер інше захоплення.

У це важко повірити, але є ще у світі дівчата, які здатні сказати «ні» самому Томові Крузу. Причому ні про які непристойності не йдеться — голлівудський серцеїд, кумир жінок і просто красунчик Том усього лише попросив Келлі Холмс скласти йому компанію на лондонській прем'єрі фільму «Співучасник», у якому грає одну з головних ролей. Уявіть собі здивування Круза, коли йому відмовили!

Досить оригінальний спосіб боротьби з кроликами та іншими гризунами, які дошкуляють урожаю, винайшли голландські фермери. Віднедавна дотепні селяни борються з гострозубими шкідниками за допомогою... соусу «Табаско».

У Путіна:
— Володимире Володимировичу, Лужков зібрався всіх іногородніх з Москви вигнати...
— Фігня: повернуся в Пітер, попрацюю у Валі Матвієнко...

У цей твір, що ще до виходу друком спричинився до бурхливого обговорення і полярних оцінок, входиш, ніби у світ, де речі й реалії переростають свою літературну невагомість. Як у справдешньому житті: сторінки давніх книг будуть жовтими і ламкими, хандубеї — синіми, братва — гоноровою, націонал-демократи — нещасними. Не буде за дверима, як не важко здогадатися, повсюдного шастання примарних жерців недокрівної української філології, тобто запопадливих аспірантів з їхніми прогонами про собори душ і впливи старого збоченця Фройда на чесного радянського розвідника Петрова-Домонтовича.

Після свого десятиріччя «Форум видавців» — найбільший і найпопулярніший книжковий ярмарок в Україні — набуває нових розмахів. В одинадцятому Форумі, який відкривається сьогодні у Львові, візьмуть участь понад 600 видавництв (найбільше за усю історію ярмарку), а за чотири дні відбудуться 164 заходи, що майже у два рази більше, аніж минулого року. А що вже говорити про гостей, які навідаються на це книжкове свято: окрім відомих українських, російських та польських літераторів, до Львова завітає сам Пауло Коельо — знаменитий на весь світ бразильський письменник. Директор «Форуму видавців» Олександра Коваль навіть зауважила, що за насиченістю програми цьогорічний ярмарок наблизився до Варшавського чи Лейпцигського.