Президент Віктор Ющенко пробує виступити в ролі, у якій намагався покращити свій міжнародний імідж його попередник Леонід Кучма, — ролі миротворця. Позавчора він зустрічався на Одещині з молдавським колегою Володимиром Вороніним і продовжив просувати конкретний план Києва щодо врегулювання придністровського конфлікту.
Український Прем'єр Юлія Тимошенко через п'ять місяців після вступу на посаду здійснила дебютний візит за кордон. Фактично це її перша поїздка взагалі за межі Києва — якщо не рахувати щоденні маршрути до Кончі-Озерної, де вона мешкає. Нарешті Тимошенко поїхала до Грузії і весь четвер провела подалі від очей журналістів. При цьому встигла повідомити єдину новину — несподівану причину своєї багатомісячної затворницької діяльності.
Як повернути Україні престижне звання космічної держави, наприкінці травня обговорювали фахівці на нараді за участю Президента України. Тоді Віктор Ющенко зазначив, що «ми не маємо права втратити галузь», хоча останніми роками вона й не мала належної підтримки з боку держави. Окремо йшлося про міжнародне співробітництво у цій сфері. Президент наголошував, що Україна повинна боротися за свою присутність у космічних міжнародних проектах і не шкодувати сил для рекламування наших можливостей.
Язик не повертається назвати творіння рук 57-річного пенсіонера Юрія Богдановського аматорством. Це, по суті, справжня й унікальна сортовипробувальна станція екзотичних субтропічних плодових культур. Дехто з фахівців приписує їй навіть статус неофіційної філії відомого Нікітського ботанічного саду. Мовляв, що у «Нікіті» представлено у декоративному вигляді, у Богдановського можна ще й скуштувати.
Давно визнано, що культурним символом Закарпаття є стародавні дерев'яні церкви, яким понад кілька сотень років. З цього погляду Закарпаття є унікальним у світі — і за кількістю таких пам'яток, і за їхньою різноманітністю. Понад півсотні таких закарпатських храмів є надбанням української культури та мистецтва. Однак в останні десятиліття, позбавлені державної підтримки, старовинні дерев'яні церкви поступово руйнуються.
Про аномальні явища в закарпатському місті Виноградово, де, як повідомляла «УМ», у будинках ні з того, ні з сього почали нагріватися підлога і стіни, тепер можна згадувати, як про страшний сон. А мешканці 14 будинків у районі вулиць Тюльпанів та Партизанської нарешті можуть зітхнути з полегшенням: їхньому здоров'ю та життю нічого не загрожує.
Лише за останні чотири місяці на львівських дорогах, як повідомив інспектор з організації профілактичної роботи ДАІ Львова Андрій Урлапов, працівники Державтоінспекції зафіксували 228 дорожньо-транспортних пригод, у яких загинуло вісім осіб та 277 опинилися на лікарняних ліжках. Частенько з вини дорослих в аварії потрапляють діти. Приміром, за один місяць трапилося 28 дорожньо-транспортних пригод, в яких постраждало 28 дітей.
Мабуть, мало хто не дивився пошукові телевізійні передачі «Жди меня» і «Ключовий момент», які стали надзвичайно популярними. Вони допомагають знайти одне одного людям, які з тих чи інших причин загубилися в цьому житті й уже втратили надію на зустріч. Важко переоцінити в такому випадку величезну роботу команд телевізійників та їхніх помічників, яка завжди передує такому «возз'єднанню». Тим часом у Тернополі ось уже більше, як півстоліття таку ж роботу — але фактично без техніки, помічників і коштів — проводить одна людина, слідопит-краєзнавець Єфрем Гасай. Діяльність його можна, без сумнівів, назвати унікальною.
«Я знав Україну, коли жив у Польщі, — згадує 52-річний буддистський чернець iз Франції Дзен Кайсен, який нещодавно вперше завітав до нашої країни. — І в Україні, і в Польщі тоді були комуністичні режими. Те, що залишилося в моїй пам'яті після цих тридцяти п'яти років — це українські пісні й українські поети. Українські пісні я завжди слухаю у Франції. Вони і є корінням великої культурної самобутності України».
Ален Крісташек вісім років прислуговував у церкві в рідному містечку Нойон і відвідував учителів різних релігій. А потім зустрів японського учителя Тайсена Дешімару і згодом став майстром Кайсеном. «Я побачив у ньому вільну людину, повну співчуття, енергії, світла в очах, — розповідає про вчителя майстер Кайсен. — І сказав собі: «Я хочу стати такою людиною». Той учитель практикував учення Будди. Ален 15 років спостерігав за ним, практикуючи поруч. Учитель завжди наказував не займатися власне релігією: «Сідайте і забудьте про себе самого. І ви приймете серцем Всесвіт, приймете Бога у Його цілісності».
З листа читача: «Іноді слово «церква» пишуть з великої літери. Пояснюють, що «церква» означає споруду, храм, а «Церква» — спільноту. У цій спільноті люди спасаються. Кому ж служить Церква — Богові чи людині»?
