Я часто дивлюся ток-шоу С. Шустера. Не став винятком і його прощальний бенефіс 2 грудня 2016 р. Він, як на мене, був присвячений пані Ю, її компанії колишніх міністрів та собі дорогому.
Він свідомо вибрав упосліджену рідну мову на вікопомному зібранні у Полтаві на відкритті пам’ятника Котляревському у 1903-ому році. Його доля була навдивовижу контрастною –витончений лірик і ветлікар на скотобійні, перший український поет, який став прижиттєво модним, і часто злиденний вигнанець.
Чому, приміром, їдучи на ДВА дні до Польщі, я радо відкриваю словник і починаю вчити мову сусіда? Бо я хочу орієнтуватися в незнайомому мовному середовищі! А ще тому, що я поважаю сусідній народ і хочу, аби він відчув до мене прихильність і симпатію.
Багато хто вважає це піаром. Можливо, але краще піар, ніж торгівля з окупантом.
Не зробивши належних висновків із минулого, важко безпомилково мандрувати в майбутнє. Тож у ці січневі дні хочу зосередити увагу на визначній, доленосній даті в історії України.
На п’єдестали словоблуддя
По черзі лізуть шахраї.
Газета «Україна молода» — наша трибуна. Наша надія. Тому через вашу (і нашу) газету хочу звернути увагу на те, що відбувається на українському телебаченні.
Люди їдуть з України в надії потрапити в середовище, де у них є чесний шанс. Якщо не у них самих, то хоча б у їхніх дітей.
Серед багатого різноманіття сортів помідорів мені найбільше до вподоби надранні рослини. Адже так приємно поласувати першими запашними плодами!
Всі національності можуть користуватися своєю мовою, плекати мови своїх меншин, розвивати, вивчати, однак для порозуміння між усіма в Україні використовується українська мова. Вона як дашок, над усіма мовами, які є в Україні. Коли дашок не протікає, тоді й усім мовам під ним затишно.
