Починайте свій сніданок З урядових обіцянок. Наїдайтесь їх досхочу, Бо далеко ще до ночі.

9 травня ц.р. українська влада вкотре продемонструвала відсутність стратегічного перспективного мислення, політичної волі та уміння перегравати Росію на власному, українському політичному полі.

Дуже символічно, що один із найяскравіших таких симулякрів сучасності – Євробачення, яке проходить в Києві, – це зовсім не свято. Це лише гарна ілюзія успішності на фоні нашого соціального колапсу, коли під яскраву картинку відбувається не менш феєричний дерибан виділених на цю подію коштів.

"Нашим жертвам війни" - так дипломатично написано на більшості пам'ятників в Ельзасі. Не "Загиблим за Францію", а саме так.

Військові, що поверталися з фронту, не хотіли воювати з ОУН. «Пускай заград-отряды воюют, мы уже отвоевали».

Переможців не судять, але війна не має переможців. Війна – це бруд, біль, страх і купа несправедливості. Війна – це не подвиг Давида над Голіафом. Війна – це жертви, і нічого святкувати.

Не знаю, як вважаєте ви, шановні читачі «України молодої», але, на мою думку, політичний оглядач, політолог, аналітик, експерт — передовсім об’єктивна, справедлива, законослухняна людина, яка добре володіє матеріалом, фактами, залізною неспростовною логікою

От хто подякував Джамалі за надану унікальну можливість наповнити бюджет?!... Тільки вдавилися її гонораром. Але цистерни гівна вже вилито. Вже й каліками називають українських музикантів. І хто? Той, хто вичавлює їх стільки років в ту саму Рашку власним жлобством?

Ну все! Зробив я вибір! Свобода! Честь! Майдан!

Мені вже 78 років. Раніше не звертав уваги на вашу газету — думав, що вона молодіжна. Та ось 1 липня 2015 р. мені до рук потрапив номер «УМ» зі статтею «Як знайти українця?», і я, прочитавши безвідривно всю газету, зрозумів, що це МОЯ газета.