Намагаюся зрозуміти позицію тих, хто, живучи в Україні, не хоче оволодівати українською мовою. І прихожу до висновку - тут лише два варіанти: це якесь мозкове порушення або відверто вороже ставлення до культури і мови народу. Але ж це нонсенс!
Чому, приміром, їдучи на ДВА дні до Польщі, я радо відкриваю словник і починаю вчити мову сусіда? Бо я хочу орієнтуватися в незнайомому мовному середовищі! А ще тому, що я поважаю сусідній народ і хочу, аби він відчув до мене прихильність і симпатію. Вивчивши основні слова і прослухавши пару телепрограм польською, спіймав себе на думці, що готовий до спілкування.
Не знаю, як для інших, але для мене знайомство з мовами є захоплива річ, особливо, якщо вона ще й продиктована певною доцільністю.
Взагалі, вважаю, що сучасна людина, яка в анкеті пише, що володіє лише однією мовою, має викликати підозру. Це говорить або про крайній снобізм, або про нерозвиненість, або, не дай Боже, про мовну імбецилію
Продовжуючи мовну тему, зауважу: прийняти Мовний Закон – це лише початок. Український інформаційний простір треба наповнити різноманітним контентом. Поки що ж – українське кіно, український гумор (не плутати з кварталом і дизель-шоу), публіцистика, філософія, музика, пісня, поезія – усе це поза контекстом. Треба зруйнувати цю греблю!
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
