Без прискіпливої уваги з боку керівництва держави підбивали підсумки діяльності кримінально-виконавчої системи за перше півріччя на колегії Департаменту з виконання покарань минулої п'ятниці. Тоді як усі попередні колегії силовиків відбувалися в присутності Президента Віктора Ющенка i не обійшлися від мало не нищівної критики від глави держави. Як пізніше пояснив «УМ» керівник Департаменту з виконання покарань Василь Кощинець, він ще не звітував Президенту, тому не отримував від нього ні нарікань, ні доручень.

Обіцяного сім років чекають. Саме стільки часу бізнесмен із Мелітополя змарнував на дотримання слова, даного родині товариша: «Вбивці не жити!». Сім'я ж вимагала вендети потому, як влітку 1998 року 25-річний молодик убив їхнього сина, за що відсидів у в'язниці лише три з половиною роки (Феміда, судячи з дійсно м'якого вироку, передовсім зважила на ту обставину, що на лаві підсудних опинився відомий спортсмен). Намір згорьованих родичів влаштувати самосуд збiгався з інтересами друга сім'ї: вийшовши на волю, спортсмен-убивця налагодив досить успішний бізнес на торгівлі обладнанням, яке до цього безпроблемно збував монополіст. З двох паралельних бізнес-структур одна повинна була зникнути. А немає людини — не буде і проблеми!

Більшість мешканців села Задубрівці, що на Снятинщині, вже спали мирним сном, коли в одній з місцевих «забігайлівок» після півночі розігралася трагедія. Щоправда, зав'язка конфлікту відбулася трохи раніше, близько одинадцятої вечора. Саме тоді додому напідпитку повернувся 45-річний чоловік, котрий мав у селі репутацію вправного різника свиней. Господаря розгнівала співмешканка, котра не тільки не подала вечерю, а й, як виглядало, теж перебувала «під мухою», за що відразу скуштувала кулаків «по вищому розряду».

Кривава драма сталася у нічному барі «Глорія» (Мелітополь): до одного зi столиків підійшов 29-річний молодик і з обріза впритул розстріляв свого ровесника. Той помирав на очах матері та інших близьких, котрі гуртом відзначали родинне свято. Замести сліди вбивці не вдалося: біля бару його затримав колишній міліціонер, котрий був свідком трагедії, повідомили у Центрі громадських зв'язків управління МВС у Запорізькій області.

Президент України Віктор Ющенко нещодавно iронiчно вказав на велику кількість університетів у нашій державі — їх нараховується 350. Тоді як у Франції тільки 80. Отож Президент привернув увагу до проблеми, яка стукає у двері вже давно. Чи може називатися університетом вуз, що існує без року тиждень? Адже в це поняття традиційно вкладався глибший зміст. У розмові з ректором Дніпропетровського національного університету, доктором фізико-математичних наук, професором Миколою ПОЛЯКОВИМ ми цю тему теж оминути не змогли. До того ж вельми цікаво було почути думку першої особи вузу, яка два роки поспіль стає лауреатом конкурсу — рейтингу вищих навчальних закладів України «Софія Київська».

Натовпи абітурієнтів біля Інституту театрального мистецтва — явище настільки стале, що, здається, на нього не здатні вплинути найрадикальніші коливання на ринку професій. Сьогодні в моді — юристи, завтра — програмісти, післязавтра — міжнародники, але люди, що не мислять себе поза сценою, були і будуть завжди. Деякі прагнуть обрати не лише професію, а й відразу — сценічний майданчик, з якого обов'язково переконають у своїй геніальності увесь світ. Десять років у Національному театрі імені Лесі Українки працює студія для молодих акторів, яка є офіційним підрозділом Російської драми. Бажаючих увібрати в себе «кращі зразки досвіду світового студійного руху ХХ століття — від Станіславського і Леся Курбаса до Гротовського і Брука» (цитата з Положення про професійну студію молодих акторів на базі театру) не бракує. Але навіть успішне закінчення Студії, вважає її художній керівник Кирило Кашліков, є лише шансом для того, щоб пройти свій великий і непростий шлях в ім'я Театру.

У вже відомій любителям пригодницької літератури серії «Лауреати конкурсу «Коронація слова» цього року вийшла книга Лесі Демської «Жінка з мечем». Це не розповідь про жінку-воїна, яка у напівголому вигляді (класика сьогоднішініх серіалів) хвацько орудує мечем, палицею чи ще чимось відверто нежіночним. (До речі, мене завжди дивувало: невже в такому спокусливому вигляді красуня краще захищена чи так їй зручніше «боротися за діло праве»?). Але все ж книга Лесі Демської не про все це. В сучасному житті монстри носять не роги й хвости, а вишукані костюми. Вони поневолюють своїх жертв не силою, а з допомогою грошей, граючи на їхніх слабинках та прикидаючись добрими друзями. Проти таких «друзів» боротися важче, бо навіть жінці інколи легше дати фізично відсіч нападнику, ніж образити людину, яка «тисне» на тебе, але відверто не нападає.

Днями у Маямі, на подіумі готелю «Рейлі», аби «розвеселити» світ моди в міжсезоння, вперше пройшов спеціальний показ купальників, організований Флоридською асоціацією купальних костюмів. Модниці, які й на пляжі не втрачають нагоди продемонструвати своє знання останніх тенденцій, мали з чого вибирати...

Ви знаєте багато оперних співачок, яких запрошують зніматися в рекламі нижньої білизни? А все тому, що далеко не кожна, хай навіть найзірковіша спадкоємиця справи Марії Каллас і Соломії Крушельницької «розкручена» до такого ступеня зірковості, при якому компанії-виробники отримуватимуть прибутки від її появи в їхній рекламі. До того ж, якось уже так склалося, що зазвичай фігури оперних дів далекі від досконалості...

Улюблениці американських (та й не тільки) підлітків Ліндсей Лохан зараз геть невесело. Дівчину дуже вразило розлучення її батьків, які саме зараз перебувають у розпалі судового процесу з цього приводу. Здавалося б, Ліндсей уже не маленька і у свої 19 має добре розуміти, що в сім'ях трапляється всяке. Тим паче у такій «проблемній» сім'ї, адже пан Лохан останні чотири роки провів у різних в'язницях США. А тепер, коли вийшов на волю, не лише ображає матір актриси, а й вимагає частину грошей, зароблених його успішною донькою теле- й кінозіркою.