Міністерство транспорту і зв'язку звітувало про перше півріччя своєї роботи. Сьогодні введення в експлуатацію автотрас Київ—Одеса та Київ—Чоп та запровадження швидкісного маршруту Київ—Москва, за словами керівника відомства Євгена Червоненка, є його головними завданнями. Уже до жовтня планується ввести в експлуатацію вищеназвані автотраси. Кредит під забудову автомагістралі Київ—Одеса, наданий банком Deutshe Liver, є досить великим. Звичайно, це мало б бути причиною високооплачуваності користування цією трасою. Але поки що, наголошує міністр, дорога буде для всіх безплатною. Хоча в недалекому майбутньому, спираючись на досвід Чехії, Австрії та інших західних країн, за користування трасою платитимуть лише власники вантажних автомобілів. Оплата не стосуватиметься звичайних громадян. Що ж до швидкісного маршруту Київ—Москва, то він почне працювати вже в серпні. Такий потяг вартістю 365 мільйонів гривень рухатиметься зі швидкістю 200 кілометрів за годину.

900-річна Германівка, що в Обухівському районі на Київщині, — село незвичайне. Можливо, не стільки тим, що стрічка його козацького, давньоруського і ще давнішого минулого бере початок із тисячолітніх глибин. Незвичайне воно, швидше, тим, що германівці, незважаючи ні на які поточні лихоліття, цю стрічку з рук не випустили. І пам'ять віддає їм за це сторицею. Прибутки місцевого господарства минулого року становили 540 тисяч гривень. Можливо, цифра спершу не надто вражає, але ж і село на 2 000 мешканців не у збитках, середня зарплата працівника сільського підприємства тут — 650 гривень.

Житомирська область планує зібрати 800—850 тисяч тонн зерна, в тому числі 310 тисяч тонн пшениці. Про це на засіданні Житомирського прес-клубу реформ повідомили заступник голови облдержадміністрації Роман Будник та інші чиновники, якi працюють на цій ниві. Однак деякі моменти змушують поставитися до наведених цифр із певною часткою скепсису.

Якщо не брати до уваги перший післяаварійний період, то охочих влаштуватись на роботу на ЧАЕС завжди вистачає. Гроші, відверто кажучи, — не останній аргумент на користь одіозного об'єкта. Але для того, щоб отримати допуск, скажімо, в «саркофаг», одного бажання і високого професіоналізму недостатньо.
Пригадую випадок. У травні 1998 року разом iз колегою по інформаційній службі ЧАЕС Миколою Хрієнком ми здійснили «сходження» на верхню позначку вентиляційної труби «саркофага». І не для того, щоб знічев'я подихати чорнобильським повітрям на висоті 150 метрів, а подивитись на власні очі і розповісти в ЗМІ про ремонтно-відновні роботи, що вперше після чорнобильської катастрофи проводились тоді на пошкодженій трубі в рамках міжнародного проекту. Після того як ми реалізували заплановане і репортажі були надруковані в кількох виданнях, нам запропонувала послуги ще одна відома, але схильна до бульварних сенсацій, газета. Ми погодились, особливо не сподіваючись. Згодом поцікавилися долею підготовленого матеріалу. Відповідь шокувала своїм летальним гумором: «Знаєш, старче, не взяли твій доробок. От якби, кажуть, iз труби «саркофага» хтось гепнувся вниз, та ще й насмерть, ось тоді...»

Про національні меншини, формальну українізацію і дискримінацію українців за мовною ознакою у розмові з доктором історичних наук, завідувачем відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Національної академії наук України Олександром Майбородою.

Уявлення про Кам'янець-Подільський вперше я отримав у дитинстві. Завдяки книжці «Стара фортеця» і однойменному кінофільму (пізніше вийшов цілий телесеріал із тією ж назвою). Не беруся оцінювати художній рівень зазначених творів, але з них я виніс стійке переконання: місцеве населення наскрізь просякнуте духом марксизму-ленінізму і пролетарського інтернаціоналізму. До чого тут, власне, фортеця, збагнути було важко, а щодо самого міста, його історії, архітектури — повний нуль. Принаймні в пам'яті не відклалося нічого.

На обкладинці апетитна барокова жінка грається з янголоподібним юнаком. Назва — «Заборонені ігри». Автор — Юрко Покальчук. І картинка, і заголовок, й ім'я письменника налаштовують нас на відповідну хвилю: еротичного, епатажного чтива.

Останнім часом в Україні стало модно звинувачувати. У кілерстві, зрадництві, продажності etc. В останньому скандалі (місце баталій — Одеська кіностудія) пролунало нове смачне слово — «шовінізм». Шовіністкою обізвали українську режисерку Єву Нейман її ж колеги. Причиною, за великим рахунком, стала банальна заздрість: Міністерство культури і туризму схвалило сценарій до нового фільму «Біла ріка» Єви Нейман і взялося частково фінансувати цей проект. Як тільки новина докотилася до Одеси (а це сталося 21 липня), худрада Одеської кіностудії «на знак протесту» саморозпустилася. А десять режисерів, драматургів та організаторів кіновиробництва, які входили в цю раду, оголосили про складання своїх повноважень. Ці повноваження зводилися до того, щоб переглядати відзнятий матеріал і висловлювати свою думку з цього приводу, повідомили «УМ» у приймальні Одеської кіностудії.

Наприкінці минулого тижня перший заступник голови Державної податкової адміністрації (ДПА) Микола Катеринчук написав заяву про звільнення з посади. За словами його прес-секретаря Сергія Бибика, заява вже лежить у Кабінеті Міністрів. Микола Катеринчук, знаний як «адвокат помаранчевої революції», раніше заявляв про можливу добровільну відставку в разі, якщо ДПА не змінить свою кадрову політику. Тоді ж він повідомив журналістам, що податкові «діри» вже є і вони впливають на надходження до держбюджету. «Ми зараз намагаємося мінімізувати ці втрати, застосовуючи свої методи», — зазначив він. Причиною виникнення «дір» є нездатність законодавців швидко реагувати на різного роду схеми ухиляння від сплати податків підприємцями, пояснив перший заступник голови ДПА.

Втеча сталася в ніч із суботи на неділю з камери попереднього ув'язнення Солом'янського райуправління міліції в місті Києві. Як повідомили «УМ» у Центрі громадських зв'язків столичної міліції, втекли двоє арештантів, підозрюваних у скоєнні злочинів, які підпадають під статті 187 ч. 2 та 186 ч. 2 Кримінального кодексу. Один з утікачів — 24-річний уродженець Батумі Костянтин Джіані, затриманий на місці злочину в одному з київських кафе, де він, погрожуючи ножем, намагався «взяти» касу. Правоохоронці зазначають, що Джіані може представлятися і як 30-річний Коба Сванідзе. Інший — 22-річний Роман Сінютін, уродженець Київщини (Броварський район, с. Заворичі) затриманий за вуличні пограбування.