Не так давно Ігоря Калашника, заслуженого будівельника України, генерального директора Черкаського колективного підприємства «Багатогалузеве об'єднання «Інтербуд», який має більше ніж двадцятирічний стаж роботи у будівельній галузі й звів у Черкасах не один житловий будинок, сесія Асамблеї ділових кіл України визнала лауреатом загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України». Напередодні Дня будівельника наша розмова з паном Ігорем не лише про роботу очолюваного ним «Інтербуду», про проблеми людей, які пройшли пекло Афганістану, а й про самі Черкаси.

Власне, писати про цю подію журналісти мали ще минулого року, коли, за словами Богдана Бенюка, «Біла ворона» так і просилася на сцену: і на часі була, і бажання повернути київському глядачеві улюблений мюзикл переповнювало... Але тоді «перемогли» «Миші та люди» — саме їх презентували Бенюк і Хостікоєв на День незалежності-2004. Сьогодні ж можна навіть сказати, що така перерва проектові пішла на користь. «Помаранчеві» події вдихнули в цю ідею сучасні мотиви й панове компаньйони, що самі були активними учасниками Майдану, взялися до роботи вже окрилені земляками, які сказали своє слово на захист свободи і права вибору. До того ж рок-опера «Біла ворона», яку написали Євген Рибчинський та Геннадій Татарченко, річ справді універсальна — на всі часи і для всіх народів.

Складається таке враження, що і після 14 років незалежності Україна живе власним життям, а українська діаспора у світі — власним. Щороку у США та Канаді відбуваються численні українські фестивалі, але якось жодного разу не довелося почути чи побачити звіти про них на радіо чи на телебаченні «турботливої про своїх дітей матері-України». У Північній Америці щороку проводять весняний (у травні) та осінній (у жовтні) українські фестивалі, в містечку Глен-Спі, штат Нью-Йорк, — фестиваль «Верховина», в місті Лондон, канадська провінція Онтаріо, — український фестиваль «Квітка», в канадському Торонто — «Українську спадщину», в канадській провінції Саскатунь — фестиваль «Весна», в каліфорнійському Сан-Дієго — фестиваль «Український дім». І це ще не повний перелік. Та, мабуть, найбільшим із них є щорічний український фестиваль «Соняшник», головні заходи якого відбуваються у містечку Уоррен, штат Мічіган, а також у сусідньому Клівленді та розташованому на іншому боці озера Ері Детройті.

Висновок про те, що ціна нерухомості в Києві за кілька останніх років сягнула захмарних висот, а кляті квартири все одно продовжують дорожчати, — правильний висновок. Що з того людині, яка живе в найманому помешканні? А ось що: а) продовжувати чекати манни небесної (приміром, у вигляді спадку багатого родича, виграшу джекпота в лотерею, обвалу цін на ринку житла); б) щось кудись потроху відкладати, орієнтуватися на кредит, перетворюватися на скупого лицаря-аскета й таки спробувати в перспективі придбати омріяні квадратні метри. Є ще, звісно, третій варіант, «в» — задовольнятися чужими кутками аж до пенсії, а тоді купити помешкання тисячі за три «у. о.» в депресивній, хоча й мальовничій провінції. Але це — для слабких духом. Тому ваші покірні слуги обрали варіант «б». Міркували тверезо: багатих родичів немає, а джекпот хоч і реальніший від перспектив цінового обвалу та квартирного «комунізму», однак чекати його можна до тієї самої пенсії. А спробувати купити житлоплощу за 50 тисяч доларів варто вже хоча б через те, що післязавтра така сама коштуватиме всі 75 тисяч. Зрештою, якщо вважаєш місячний заробіток трохи вищим від середнього і знаєш, де можна позичити, чому б і не спробувати?
Отак — із вигідної позики знайомих i друзiв та деяких заощаджень, своїх і батьківських — і утворився наш «стартовий капітал» у півсотні тисяч доларів.
Не поспішайте заздрити. Це значна сума для купівлі даху над головою... лише на перший погляд людини, далекої від київських реалій. Як виявилося на практиці, аби придбати прийнятну двокімнатну квартиру не в чорта на болоті, зараз замало навіть 60 тисяч.
...Купівля, зрештою, таки відбулася — за вистраждані 65 із гаком «штук». Розповісти ж ми хочемо не про те, як допозичали й перепозичали цю суму, аби віддавати впродовж довгих років. А про те, які митарства перед придбанням оселі чекають людину навіть із такими грішми. Можливо, рубрика «Випробувано на собі» допоможе іншим «мрійникам» та «новачкам».

14 серпня з глибин українського народного світогляду виринає багато народних звичаїв, вірувань, прикмет. День цей називають Спасом першим, медовим, Маковієм або Макотрусом (народна назва походить від церковного свята, пов'язаного з днем пам'яті братів Маккавеїв). З цього дня розпочинається «спасівка» — суворий піст, який прирівнюється до Великоднього. За народними переказами, колись великий піст тривав дев'ять тижнів, але Господь Бог змилувався над людьми і поділив його на 7 тижнів великого посту і 2 — спасівського. Цього дня готували пісний борщ із грибами та намагалися зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води.

Свого часу президент ЗАТ ФК «Динамо» (Київ) Ігор Суркіс заявив, що після емісії акцій клубу він володіє 85,9 відсотка, у Валентина Згуровського — «десь близько 11 відсотків», також є «невеличкий пакет» акцій у Леоніда Кравчука та Йожефа Сабо. Російському ж бізнесмену Костянтину Григоришину замість 18 відсотків після цієї оборудки залишилося 0,1 відсотка динамівських акцій.

Сонячний ранок 6 серпня не віщував поганого для 19 громадян України — мешканців прикордонного з Білоруссю Овруцького району Житомирщини. Того дня, як завжди, 18 жінок та водій машини дісталися до прикордонної смуги України — на своє звичне місце збору грибів та ягід. Вийшли з машини. Аж тут почули сигнал військового УАЗу без розпізнавальних знаків.

За два дні до завершення світової першості в Гельсінкі майже з цілковитою упевненістю можна говорити, що збірна України встановить рекорд. Щоправда, з приставкою «анти-». А інакше круглий нуль у графі «медалі» не назвеш. Такого раніше не траплялося. І це, врахуйте, при тому, що на чемпіонат світу наші атлети поїхали найбільшим складом, аніж будь-коли раніше, — 57 чоловік. Тренери презентували таке представництво як сплав досвіду й молодості, але не зіграло ні те, ні інше. Майже ніхто не спромігся покращити у Фінляндії власні попередні досягнення.

Жила-була компанія «Респект-фильм», яка займалася відео- та телевиробництвом. Якось вона зрозуміла, що вже стала дорослою і навіть готова знімати власне кіно. Тоді головний режисер і технічний директор Лев Карпов та головний редактор телевізійних проектів, автор програми «Планета здоров'я» на телеканалі «Інтер» Олена Зуєва написали сценарій повнометражної стрiчки. А оскільки фільм для «Респект-фільму» перший, то знімають його в парі з дружньою кінокомпанією «Паноптикум». Вирішили також довго не мудрувати, все нове — добре забуте старе, тому в січні наступного року на екрани вийде осучаснений рімейк «Трактирниці» Карло Гольдоні, лірична комедія під назвою «Мости сердечні, або Любов, любов...». Творча група говорить, що стрічка повинна бути актуальною ще й тому, що писав Гольдоні п'єсу в часи становлення буржуазії в Італії...

Ще одним «оекраненим» героєм бестселерів Дарії Донцової стане Іван Подушкін: режисер Андрій Мармонов розпочав зйомки 15-серійного фільму «Іван Подушкін. Джентльмен розшуку». Автори проекту «Студії «1+1» та росiйського каналу СТС планують зафільмувати романи «Букет прекрасних дам», «Діамант каламутної води» та «Інстинкт Баби Яги».