Для столиці земельні конфлікти стали вже буденною справою: подумаєш, на Дарниці незаконно вирубали дві сотні дерев, а на Прорізній замість скверу збираються звести черговий «гендель». Шестиповерховий розважальний центр над станцією метро «Театральна» — запросто, елітний хмарочос, вищий за Софію, в історичній зоні — нема питань. Як і немає винних, покараних чи бодай відповідальних. У ЮНЕСКО хапаються за голову від такої варварської забудови історичної спадщини нашої столиці. І обіцяють записати Україну до списку держав, де не дбають про пам’ятки. Експерти попереджають: Києво–Печерську лавру та Софію Київську можуть через хаотичну забудову навіть виключити з переліку об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО.

Держава оголосила війну вітчизняним збоченцям — Верховна Рада днями ухвалила закон щодо протидії поширення дитячої порно­графії. Щоправда, під благородним задумом переслідувати в інтернеті любителів «полунички» чимало експертів убачає наступ на права звичайних інтернет–користувачів. Перша редакція цього законопроекту викликала хвилю обурення, бо передбачала, що провайдери будуть в обов’язковому порядку блокувати доступ своїх клієнтів до заборонених сайтів, слідкуватимуть за «походеньками» українців по інтернету. А в разі виявлення порушників суспільної моралі — «стукатимуть» правоохоронцям. Самі громадяни, за задумом законотворців, теж повинні були повідомляти про виявлені порносайти.

Українці на цьогорічних виборах Президента знову проголосували за політичний поділ України за географічною ознакою. Достатньо глянути на карту електоральних уподобань, щоб зробити висновок: принципових змін у масовій свідомості не сталося. «Наш виборець — консерватор. Ще років десять така полярність в Україні зберігатиметься», — кажуть політологи. Однак відзначають позитивні тенденції: заполітизованість українців минає, вони хочуть бачити нові обличчя у владі. Але ще не готові віддати їм булаву.

Сьогодні, в День Соборності України, політики скажуть багато гарних слів про єдність Сходу та Заходу, про вічні цінності. І про те, що всі ми — українці. 22 січня 1919 року було проголошено Акт Злуки, яким Українська Народна Республіка і Західноукраїнська Народна Республіка проголосили державну єдність. Наскільки тепер єдині «східняки» й «західняки», наскільки відмінні та що потрібно, аби «Схід та Захід були разом», з’ясовувала «Україна молода».

«Об’єктивна причина для цього — зростання ціни на світовому ринку — від неї нікуди не дінешся, — пояснює «УМ» директор консалтингової групи «А–95» Сергій Куюн, — а оскільки нафтопродукти ми імпортуємо, то й на українських заправках пальне подорожчало. На бензин А–95 ціна у світі зросла десь на 15,5 відсотка, на дизельне пальне — більш ніж 17, тобто на 100 доларів за тонну. Якщо говорити про те, як стрибок цін позначився на українському ринку, то літр бензину в нас подорожчав на 73 копійки, дизпалива — на 80». Сергій Куюн припускає, що на ціни можуть вплинути і вибори: «Не виключено, що в цьому подорожчанні можуть бути й певні спроби політичної маніпуляції цінами з боку найбільшого гравця на ринку в особі групи «Приват», яка контролює близько 30 відсотків паливного ринку».

«Такої красивої ялинки давно вже у нас не було», — запевняють коростенці, прогулюючись повз святково прибране новорічне дерево у центрі свого міста. Однак розкішна, вища за п’ятиповерховий будинок, красуня — далеко не лісова — виросла у сусідньому з Коростенем селі, у садибі селян. Власники новорічної окраси міста не давали дозволу місцевим комунальникам зрубати її — сімейну реліквію, батьківську ялинку, місцеві комунальники зрізали й установили попри бажання її господарів. Тепер ображені коростенці збираються судитися з місцевою владою.

Перша «декада» новорічних застіль позаду: наші хмільні голови протверезіли, салати та мандарини вже доїдені, розсіл випитий, а всі святкові передачі та фільми переглянуті. Саме час подумати про життєво–серйозні справи. Наприклад, про них — про зміни до законів, за якими нам жити в новому році. Вони приходять під бій курантів і набувають чинності (це вже така новорічна традиція) із 1 січня. І нинішній 2010 рік — не виняток. Отож готуємося до державної реєстрації мопедів, відсутності реклами алкоголю у журналах, серійного виробництва нових українських танків (одних із кращих у світі!) та нових обіцянок влади. А обіцяно в Новому році чимало: нові пільги багатодітним, підвищені зарплати лікарям та освітянам, підтримку в придбанні квартир та війну з корупцією.

Отож із першого січня на нас чекають…

Добігають останні години 2009 року. Хтось називає його останнім у «дебютному» десятилітті ХХІ віку, але така «ювілейна» лихоманка, пов’язана з приходом 2010–го, — завчасна. Друге десятиліття офіційно вітатиме лише через рік. Саме на цей рік — 2010–й — ми відкладаємо розв’язання або поглиблення економічної й політичної кризи, яка все ще тримає Україну в лабетах. Саме в цьому році відбудеться ціла купа нових виборів: президентські й місцеві — обов’язково, парламентські — можливо. Тож 2009 рік можна назвати перехідним. Так, він був дуже не простим. Країна набралася рекордних боргів. Країна не наблизилася до Європи. Однак колапсу не сталося. Українці — поодинці й сім’ями — у тільки їм притаманному стилі спромоглися встояти й навіть трохи розпустити паски після фінансових катаклізмів 2008–го. Хочеться вірити, що в цьому році залишиться все найгірше, а світло в кінці тунелю — це не вогні зустрічного поїзда.
А наразі давайте пригадаємо головні карби року 2009.

Українці проводжають не найкращий за останнє десятиліття рік — криза підкосила більшість населення. Але, запевняють соціологи, навчила жити в нових економічних реаліях. За словами Ольги Гаригіної, керівника аналітичного відділу центру соціально–політичних досліджень «Соціс», у 2009 році українцям довелося більше, ніж торік, витрачати грошей на продукти харчування. «Якщо у 2008 році середньостатистична українська родина витрачала на продукти 1350 гривень на місяць, то цього року ця цифра складала 1450 гривень, для Києва — ще більше», — запевняє пані Ольга. Три чверті доходів середньої української родини нині йдуть на оплату комунальних послуг, харчування та ліки. Фактично, кажуть соціологи, йдеться про фізіологічне виживання. «Якщо у 2008 році було дев’ять відсотків населення, яке майже весь свій сімейний дохід витрачало на продукти харчування, то у 2009–му ця цифра вже сягала 13 відсотків».

Село Іванівка Ужгородського району днями прославилося, як ніколи: його мешканка, 25–річна Олена Брежинська, вирішила назвати новонародженого сина... Януковичем. «Коли Олена сказала, що обрала для своєї дитини таке ім’я, звичайно, ми спочатку сміялися, потім намагалися відмовити її від цього. Але жінка була невблаганна, каже: хочу — і все. Довелося реєструвати», — розповідає «УМ» секретар Середнянської селищної ради Лариса Фучко. Відтепер у селі з’явився новий мешканець, місцева знаменитість і просто дитина з дивним іменем: Янукович Іванович Брежинський. Свій вибір молода мама аргументувала так: їй дуже подобається кандидат у президенти Віктор Янукович — хочу, мовляв, щоб і мій син виріс таким «красивим і твердохарактерним».