Українці давно змусили увесь світ шанувати наш «космічний» потенціал. Українські науковці змінювали історію своїми винаходами, а численні космонавти (хай і під різними прапорами) безстрашно виконували місію землян у Всесвіті. Наші земляки стали основоположниками астрофізики у світі, розробили теорію радіовипромінювання Сонця та метод визначення швидкості осьового обертання зірок, вперше здійснили зварювання у відкритому космосі. Саме українець Микола Бобровников з’ясував, що, на відміну від комет, астероїди світяться віддзеркаленим світлом Сонця. Першим, хто додумався використати ракети для польоту людини в космос, теж був українець. Під керівництвом нашого земляка створено пілотовані космічні кораблі, на яких уперше в історії людина вирушила в космічний політ. Саме українець дав перший поштовх для розвитку ракетної техніки в Європі і розробив цілу серію різних бойових ракет. Серед українців–астронавтів — очільник НАСА Михайло Яримович, віце–президент «Боїнг Флорида Оперейшинз» у космічному центрі Джона Кеннеді Едвард Мельник, один із найвідоміших у США науковець із дослідження космосу Карл Саган.

Про те, чим українці відзначилися в космосі, «УМ» розповідає з нагоди Дня космонавтики, який відзначатимуть у понеділок. Чергова добірка історій створена за сприяння проекту «Українці у світі» (автором якого є голова Всеукраїнського об’єднання «За Помісну Україну!» Петро Ющенко).

Особисто в мене збереглося два чіткі дитячі спогади про нетерпляче очікування. Я не могла ніяк «дотерпіти» до моменту, коли мама дозволить налити у склянку газованої води з вуличного автомата (неодмінно з сиропом!). І коли ж у поштовій скриньці я нарешті знову знайду журнал «Малятко». Минуло чимало років, газовані автомати відправили на смітник історії, змінилося ціле покоління. Але дещо таки лишилося вічним. Тепер уже моя маленька донечка «патрулює» поштову скриньку й щоразу запитує, коли вже прийде ЇЇ «Малятко». Але він досі однаково лишився і «моїм» журналом: той самий собачка з конвертиком, саморобка з жовтою «сорочкою», той самий «дзвіночок» і знайомі з дитинства віршики... Тільки я трохи «підросла». А моєму журналу вже 50 років...

Одвічний ворог олігархів — головний комуніст держави Петро Симоненко — точно знає, звідки в українських «буржуїв» гроші — вкрадені в «трудового народу»! На критиці ситих мільйонерів (яка благодатна тема!) Петро Миколайович уже зуби з’їв і навіть учить українців у своїх трактатах, «як правильно вести класову боротьбу з буржуазією». Сам, щоправда, деякими благами заможного життя не гребує: журналісти не раз «ловили» Петра Симоненка в дорогезних костюмах та з «буржуйськими» годинниками. Акули пера жартують: капіталу Симоненка міг би лише позаздрити Карл Маркс.

Кореспонденти «УМ» днями й самі переконалися в «аскетичному» житті головного комуніста України: заміська «хатинка» родини Симоненків, виявлена нами під Києвом, пролетаріату точно не снилася. Як ви там казали, пане Симоненку? Ніякого бізнесу при владі й рівність усім трударям!

Киянам, які полюбляли в літню спеку «перекинути» склянку–другу вуличного квасу з бочок, доведеться шукати собі іншу розраду. Головне управління торгівлі та побуту Київської міської держадміністрації заборонило продавати квас на вулиці із цистерн. Таке рішення прийнято через велику кількість зауважень СЕС до вуличних «розливайок». «Основне порушення, зафіксоване нашими фахівцями, — те, що вуличні бочки не підключені до міських мереж водопостачання, — коментує «УМ» завідувач відділення гігієни харчування санітарно–епідеміологічної станції Шевченківського району Олена Недоводієва. — Це означає, що продавець не миє руки, торговельна частина самої бочки не прибирається. Через відсутність доступу до водомереж сама територія, де реалізується квас, має антисанітарний стан — ніхто її не миє і не прибирає. Крім того, практично всі продавці — без особистих санітарних книжок і не проходять медичний огляд. І працюють без санітарного одягу».

В Україні почалися утиски студентів, які не бояться відкрито виступати проти міністра освіти Табачника. «Усе це відбувається у вигляді «профілактичних» розмов. Куратори переконують студентів не брати участь в акціях: мовляв, навчання — це головне, і яка різниця, хто в нас міністр?» — розповідає «УМ» координатор «АнтиТабачної» кампанії Іван Кішка.

Нинішній уряд вирішив частково відновити гральний бізнес і дозволити легально крутити рулетку. Щоправда, для цього потрібно ухвалити новий закон і правила «гри» в азартному бізнесі.

Хвиля, піднята проти Дмитра Табачника, щодня набирає нової потуги. Тим часом на противагу десяткам звернень і відкритих листів із вимогою відставки «міністра–неосталініста» в епістолярному жанрі вирішили спробувати себе й захисники Табачника. Так, ректори провідних українських ВНЗ божаться у письмовому вигляді Президенту України, що підтримують призначення Дмитра Табачника на посаді міністра освіти.

Столична пенсіонерка Олеся Володимирівна вчора почепила на комірець жовто–блакитну стрічку й попрямувала під стіни Міносвіти. Там молодіжні та студентські організації проводили пікет і театралізовану акцію «Табачника — на смітник історії!», «Я — освітянка, мій син — студент КПІ, я не хочу, аби він учився за міністра Табачника», — запевняє Олеся Володимирівна. «І ми теж не збираємося! — вигукували під стінами Міносвіти близько сотні пікетувальників. — Ми не вішаємо на Табачника ярлика українофоба — він таким і є. Але двадцять років тому наші батьки–студенти скинули Масола, а ми скинемо ксенофоба Табачника».

Напевно, жодного українського політика не називали публічно такою кількістю «епітетів», як одіозного Дмитра Табачника. «Україножер», «ксенофоб», «фашист», «дешевий клоун», «казнокрад, який тільки й уміє книги та картини «тирить» із українських музеїв» (до речі, так «похвалив» Табачника його нинішній колега по уряду, віце–прем’єр Борис Колесников) — це лише скромний перелік характеристик знаного професора. «Всенародну любов» доктор історичних наук здобув завдяки своїй послідовній антиукраїнській політиці. Тож небайдужа громадськість оголошує «АнтиТабачну кампанію» і вимагає «викинути Табачника на смітник історії». Просто з крісла міністра освіти.

Це тільки здається, що жінки — слабкі й беззахисні. Вони часто здатні витримати й досягти більше, ніж може уявити собі «сильний» чоловік. Українські жінки — поготів. Наші землячки безстрашно шугали в небі, підкорювали космос (іменем однії з астронавток українського походження навіть названо кратер на зворотній стороні Місяця). Українки боролися на барикадах Паризької комуни й у криївках УПА, були снайперами під час Другої світової й льотчицями–винищувачами. Навіть форвардами олімпійських чемпіонів із хокею. Наших жінок чимало у світовій політиці: губернатор Санкт–Петербурга, міністр освіти США й заступник держсекретаря США. Серед вихідців з України є навіть одна із засновників держави Ізраїль і прем’єр–міністр цієї країни. Наші дівчата виборювали «Оскари» та «Греммі», ставали всесвітньо відомими актрисами і простими дружинами турецьких султанів. Серед наших — відомі дресирувальниці тигрів і володарка 12 світових рекордів із метання диска та штовхання ядра. Одна українка нині очолює провідне ділове видання світу «Файненшл таймс», інша — є найвідомішою письменницею Бразилії.

Про те, чого досягли наші жінки на міжнародній арені, розповідає «УМ» Олена Ясинецька, керівник проекту «Українці у світі» з питань духовно–просвітницької роботи (нагадаємо, що цей проект створений Всеукраїнським об’єднанням «За Помісну Україну!» з ініціативи Петра Ющенка).