У цей день рівно 60 років тому людство увійшло в нову еру. Атомна бомба, скинута на Хіросіму, без перебільшення, змінила хід історії — світ в одну мить опинився перед загрозою ядерної війни. Однак саме тієї миті, о 8-й годині 15 хвилин 30 секунд 6 серпня 1945 року, тисячі мешканців звичайного японського міста навіть не підозрювали, що їм судилося стати першими жертвами цієї нової ери. Вони готували сніданок, поспішали на роботу й до школи, планували відпустку й розраховували, як дожити до наступної зарплати. А вже наступної хвилини Хіросіма перетворилася на пекло.

«Відпусти, я благаю, відпусти!» — можливо, саме цими словами з відомої пісні, а може, в інший спосіб наші урядовці змусили свою шефиню Юлію Тимошенко підписати їм накази на відпустки. Адже дещо дивує, що такий вимогливий Прем'єр і трудоголік, як пані Юлія, повідпускала на відпочинок одразу половину керівництва Кабміну разом із «пересічними» міністрами. Ще на початку літа вона грозилася, що уряд працюватиме цього літа без відпусток, бо не та ситуація в країні, щоб розслаблятися. Але тепер у виконавчій владі — фактично мертвий сезон. Працювати треба, натомість, як підрахувала «УМ», обдзвонивши прес-служби різних інших урядовців, зараз на відпочинку одночасно перебувають як мінімум троє з чотирьох віце-прем'єрів та дев'ять із сімнадцяти міністрів.

На початку цього тижня «Україна молода» розповідала про те, як урядові діячі відпочивають на Південному узбережжі Криму. З усіх героїв публікації «Генпрокурор на скутері» гучно відреагував лише один. Не пан Піскун, як можна було подумати, а міністр транспорту та зв’язку Євген Червоненко. Йому було присвячено єдиний, передостанній, абзац, який стосувався скандального інциденту, що стався з Євгеном Альфредовичем. Як повідомив із Криму кореспондент «УМ», шеф Мінтрансу — «вже не вперше — так захопився прогулянкою на яхті, що випадково зайшов у зону, яку... пильно контролюють прикордонники. Високопосадового порушника зупинили, і морська прогулянка завершилася вельми неприємним з'ясуванням стосунків».

В Україні знову затримали високопосадовця. Але на цей раз опозиція практично не має до чого присікатися, щоб оголосити про нові факти політичного переслідування. Адже за грати потрапив висуванець «Нашої України» й член Конгресу українських націоналістів. Такий трафунок трапився не на сході, а на Львівщині.

У холі українського Інституту ветеринарної медицини як ніколи людно та гамірно. Звістка, що академік, тутешній завідувач лабораторії бактеріології Анатолій Завірюха винайшов препарат, який дає надію онкохворому на швидке та безболісне зцілення, швидко облетіла країну й змусила українців стрімголов мчати за спасінням до цілителя.

Уперше за спорт стало боляче, коли у той Палац, що розташований поруч iз НСК «Олімпійський» (язик не повертається назвати цю споруду спортивною, хоча свого часу на святкуванні її ювілею були винятково люди спорту) не пустили велике баскетбольне змагання — «фінал чотирьох» Євроліги ФІБА. Тоді удар так званого Палацу спорту по спортсменах спробували пояснити прийняттям у Києві змагання пісенного «Євробачення», і це ще можна було якось зрозуміти. Але осад залишився, і неприємна травнева історія мала наслідком слова віце-прем'єра Миколи Томенка про те, що уряд має розібратися, чому профільна споруда, яка належить державі і спортивному відомству (!), так мало працює за призначенням.

Виставку до 40-річчя творчої діяльності Івана Марчука в «Українському домі» продовжили до 13 серпня. Люди йдуть щодня, як у Мавзолей. «А що буде на вихідні», — каже чоловік «на ресепшені». У вихідні, точніше в неділю, якраз нічого не було, бо, виявляється, «Український дім» у неділю вихідний. За ті 15 хвилин, що ми чекали на своїх друзів під афішами виставки, чоловік сорок на наших очах «поцілували замок». Інтерес до Марчука — величезний, до того ж уміло підігрітий рекламою: «А я цю виставку в Кривому Розі по телевізору бачив», — сказав тут у Києві далекий від мистецтва криворіжець.
Крім задоволення від дотику до мистецтва народного художника України, лауреата Шевченківської премії, унікального майстра відвідувачі отримують задоволення від спілкування з Іваном Степановичем, він фактично кожного дня по кілька годин проводить на виставці. Особливо охоче він пояснює свої роботи жіночій аудиторії, втім привітно і доброзичливо спілкується з усіма, хто звертається з несміливими компліментами. Йому несуть квіти. У нього беруть автографи. Запитують, чи можна придбати картини. Розкішним альбомом, куди ввійшло дуже багато робіт Майстра, тих, що давно по приватних колекціях по всіх континентах, по музеях, ранніх, унікальних, які він по старих слайдах і не дуже якісних фотографіях «витягував» на комп'ютері, цікавляться всі, але ціна — 490 гривень — кусається. На наступний рік, до 70-річчя художника центральна і місцева влада пообіцяли відкрити постійно діючий культурний центр «Музей Івана Марчука», але, за словами художника, його ще й у проекті немає.

Учорашній ранок в Іраку розпочався з жорстоких розправ партизанів над особами, які співпрацюють iз новою владою. На світанку невідомі розстріляли у власному будинку Хайдара Мохаммеда Алі аль-Дуджаїлі, члена правлячого Іракського національного конгресу та близького співробітника віце-прем'єра країни Ахмеда Чалабі. Також у вранішні години невідомі увірвалися в місті Бакуба до будинку солдата іракської армії Ібрагіма Омара. Оскільки він у цей час перебував на службі, то напасники розстріляли його дружину, 12-річного сина, шестирічну доньку та завдали тяжких поранень двом іншим донькам.

Від 1 вересня стати легальним підприємцем можна буде за добу. Принаймні такі наміри декларує керівництво Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва. За словами голови Держпідприємництва Андрія Дашкевича, тепер термін реєстрації малого бізнесу буде скорочено до одного дня завдяки введенню системи електронного обміну даними між державними реєстраторами й органами, в яких відбувається постановка підприємців на облік.

Після повторення новобогданівської канонади позавчорашні прес-конференції двох чільників військового відомства — заступника міністра оборони Володимира Терещенка і директора Департаменту утилізації ракет та боєприпасів Міноборони Володимира Поповича не стільки заспокоїли, як додали ще більше питань та відчуття тривоги.