Українці і кіно не потрапили до Бердянська на міжнародний кінофестиваль, і восьмий «заплив» «Бригантини» перетворився на музичне ерзац-дійство, сольні партії на якому, переважно фальцетом (розважали ж провінцію!), виконували «зіркові» делегати від Росії. У підміні таланту й артистичних даних вульгарною розкутістю, звісно, звинуватиш не всіх; з повагою до глядача і своєї професії виходили на сцену Анатолій Кузнєцов («товариш Сухов» з «Білого сонця пустелі»), Борис Смолкін (дворецький Костянтин із серіалу «Моя прекрасна няня»), Олексій Булдаков (генерал-тостоман з «Особливостей національної...»), а також посланці кінематографа Білорусі (на жаль, на «Бригантині» було місце лише для двох делегаток-«сябрушок», і бердянці пораділи, що процедуру відбору на «Бригантину» безпроблемно здолали саме чарівні Світлана Суховєй і Віра Полякова).

Розійшовшись із Бредом Піттом, Дженніфер Аністон заявила ЗМІ, крім іншого, ще й те, що любитиме його до скону. Така ситуація для голлівудських сімейок (чи то пак екс-сімейок) типова. Як і її продовження, що полягає в жорсткій заочній конкуренції колишніх благовірних. І жінка, і (як варіант) чоловік після розриву прагнуть довести, що спроможні бути мега-зірками й по окремості. А якщо ще вдасться не просто вийти з тіні, а й загнати у тінь нову «половину» екс-чоловіка (дружини) — взагалі супер. І саме це зараз удається Джен Аністон.

Водночас із тим, як на Європу насувається хвиля емігрантів із країн Азії й Африки, вони виборюють помітні місця в суспільному житті своїх нових батьківщин. Так, у суботу королевою краси Туманного Альбіону визнали 18-річну Хаммасу Кохістані. Випередивши 39 суперниць на конкурсі в Ліверпулі, вона стала першою в історії мусульманкою, яка завоювала титул «Міс Англія».

І супердержави іноді потребують гуманітарної допомоги. Після проходження урагану «Катріна» півднем США наслідки стихії допомагають ліквідувати, зокрема, численні добродійники з-за кордону та всередині країни. І не лише грішми, а й через заснування громадських ініціатив. Так, приміром, відомий американський кіноактор Морган Фрімен створив інтернет-ресурс, мета якого — збирати кошти для допомоги потерпілим від руйнівного буревію.

Катастрофою обернувся невинний задум однієї німкені з міста Цюльпіх (земля Північний Рейн-Вестфалія) позбутися павуків у своєму гаражі. Щоб знищити «майстрів павутиння», жінка вирішила скористатися аерозолем та запальничкою. Подумавши, що запалювальною сумішшю може бути й простий лак для волосся, 34-річна фрау обризкала ним стіну та піднесла вогонь. Кінцевий результат виявився плачевним — гараж згорів, а з ним ще й дім!

Якщо дурневі розжувати розумну думку, йому її залишиться тільки виплюнути.

Коли досягаєш мети, до якої довго йшов, у першу мить навіть важко збагнути, що це нарешті сталося. Відчуваєш і втому, і спустошеність, і розгубленість, наче не знаєш, що ж робити далі. Потім розумієш, що ось із таких моментів життя і складається щастя, й намагаєшся в повній мірі ним насолодитися.

На відміну від більшості попередніх «відпускних сезонів», політичне літо 2005-го не стало ні «мертвим сезоном», ні «тихою годиною». І це — незважаючи на тривалі депутатські канікули та відсутність у Києві більшої половини Кабміну (деякі урядовці навіть на засідання уряду прилітали з Криму в перерві між ранковим запливом і вечірнім джакузі). Помаранчева революція для українського політикуму з його усталеними й законсервованими звичаями стала надто сильним потрясінням, тому, мабуть, цілком природно, що «постреволюційна» влада й досі не може позбутися вже радше смішного, ніж гордого епітету «нова». І хоча виправдати більшість помилок помаранчевої команди затяжним періодом «утряски» не менш складно, ніж змиритися із вельми швидким приходом до тями тих, кого ще рік тому ми називали «злочинним режимом» і кому прогнозували тюрми, принаймні на брак політичних новин минуле літо не страждало.

Але хоч якими гарячими були ці три швидкоплинні місяці, справжня спека тільки розпочинається. Сьогодні стартує остання сесія Верховної Ради нинішнього (VIII) скликання і нинішнього зразка. Політичний сезон осінь-зима—2005/06 повинен стати останнім для тієї політичної системи, до якої ми звикли, і, відповідно, остаточно перегорнути сторінку, яку писали Кучма і Ко. Та чи перегорне? Чи не почнуть нові «писарі» заповнювати аркуші, водячи «під копірку» по попередніх? Чи стане Верховна Рада, вперше в історії незалежної України обрана за стовідсотково пропорційною системою, справді оновленою? Чи вдасться законодавчій та виконавчій гілкам влади працювати злагоджено й продуктивно (варто зауважити: за умов, коли третя гілка — судова — в будь-якому випадку залишається всіяною старими паразитами)? Чи нарешті вступить у дію політична реформа, яка диктуватиме нові умови цієї співпраці?
Відповіді на безліч цих та подібних запитань після дев'яти місяців життя в посткучмівській країні видаються не менш туманними, ніж рік тому.

У п'ятницю прес-служба Олександра Зінченка повідомила, що він подав у відставку з посади державного секретаря. Віза Президента не забарилася — Віктор Ющенко задовольнив прохання глави своєї адміністрації про звільнення того ж вечора. Фактично ця відставка стала першою у верхах нової української влади. Нагадаємо також, що раніше у двох схожих випадках — із мінстром юстиції Романом Зваричем та віце-прем'єром Романом Безсмертним — глава держави наполягав на продовженні роботи. Із Зінченком «роману» не вийшло.

Учора легендарний боксер Майк Тайсон залишив Київ і відбув до Москви. В Україні він пробув більше тижня. Тут йому дуже сподобалося. Після прогулянки визначними місцями столиці, у якій гідом виступав наш Віталій Кличко, Тайсон сказав: «Я дуже щасливий, що потрапив у це місто. Я не міг і подумати, що тут так добре. Бо насправді американці нічого не знають про Україну та людей, які тут живуть. А вони надзвичайні — емоційні і дуже щирі. Це найдивніше відкриття, яке я коли-небудь зробив у житті». (Цю цитату українські ЗМІ подали по-різному, «УМ» же наводить її в перекладі каналу «НТН»).